Мортімер Адлер «Як читати книги» — короткий зміст.

Більшість людей впевнені, що вміють читати, оскільки оволоділи алфавітом. Але грамотність не дорівнює «вмінню читати», тобто швидко і правильно зрозуміти зміст друкованого тексту і скласти про нього власну думку.

Як показує практика, процес розвитку навичок читання зупиняється в 6 класі школи: випускники і навіть студенти вузів в середньому вміють читати не краще шестикласника.

Читання — основа освіти, процесу, який триває все життя і відповідальність за який несемо тільки ми самі. Єдиний спосіб продовжити освіту самостійно — це навчитися правильно читати. І як це зробити, ви можете дізнатися в короткому викладі твору Мортімера Адлера «Як читати книги».

М. Адлер, автор книги вважає, що і сам вміє читати не краще своїх читачів. Його перевага полягає тільки в усвідомленні своїх обмежень і бажання їх подолати. Мудрість починається з визнання власного неуцтва.

1. Цілі і цінність читання

Ключове слово цієї книги — «читання». Що воно означає?

Слово «читати» має кілька значень, з великою кількістю відтінків. Їх загальна складова в тому, що читання передбачає розумову діяльність, пов’язану з інтерпретацією символів. У цій книзі читання розглядається як процес сприйняття та інтерпретації слів і їх поєднань.

Існує кілька типів читання залежно від його цілей, складності тексту та ступеня активності читаючого.

Ми читаємо або для розваги, або задля пізнання.

Читання заради пізнання поділяється далі на два види:

а) читання для отримання інформації

 б) читання для розуміння.

Якщо ми оволоділи одним типом читання, це зовсім не означає, що ми вміємо читати і в інших сенсах.

Читаючи для інформації, ми дізнаємося, відбираємо і запам’ятовуємо факти. Читання може відбуватися без зусиль. Запам’ятовування — тільки передумова розуміння. Начитаність визначає кількість знання, але не його якість.

Іноді складність тексту перевершує рівень читачів, і останнім доводиться робити інтелектуальне зусилля для подолання цієї нерівності. Таке читання вимагає максимальної активності та високого рівня майстерності, яке перетворює читання у мистецтво. Зрозуміти — означає не просто запам’ятати, але співвіднести зі своїм емоційним досвідом, вписати у власну картину світу.

Наприклад, легко повторити формулу Фоми Аквінського, що первинною пристрастю є любов. Але розуміє цю думку тільки той, хто може пояснити, як з любові народжуються всі інші пристрасті.

Читачі відрізняються за рівнем вроджених здібностей до читання: те, що одним дається легко, від іншого може зажадати титанічних зусиль. Але сформувати у себе необхідні навички і освоїти мистецтво читання може будь-хто. Великі книги призначені не для фахівців, а для новачків, починаючих тему з нуля.

Всі великі книги доступні кожній людині зі звичайними розумовими здібностями.

Вчитися варто тільки у тих, хто перевершує вас. Але що робити, якщо текст здається занадто важким?

Єдиний прийнятний спосіб — читати багато разів, спираючись на свій інтелектуальний потенціал, переходячи від нерозуміння до все більш повного розуміння. Всі інші способи: попросити когось пояснити важку думку, попросити посилання на статтю або популярну роботу на ту ж тему, просто пропустити складний пасаж, задовольнившись тим, що зрозуміло, — безпідставні і не можуть бути названі читанням.

Існує два основних види навчання: шляхом самостійного відкриття і шляхом отримання знань від іншого, навчання з допомогою вчителя. Обидва процеси активні, обидва вимагають мислення. Обмежувати навчання тільки одним видом діяльності неприпустимо в освіті.

Роблячи відкриття, ми вчимося у природи, спостерігаючи світ, в якому живемо. При підтримці вчителя учень працює зі словом.

Викладання — це процес, у якому одна людина навчається в іншого. Нинішній же вчитель, як правило, тільки транслює інформацію. Ми можемо отримати її самостійно з книг. Учитель лише полегшує придбання знань, підносячи їх у переробленому, спрощеному вигляді. По-справжньому роль вчителя повинна полягати в тому, щоб навчити читати, тобто здобувати знання самостійно.

Книги, за якими ми вчимося, теж можуть бути різних типів:

1) Різноманітні підручники, курси лекцій, довідники — це компіляція та переказ чужих ідей. Вчення за ним — пасивне споживання інформації, а їх розповсюдження — ознака деградації освіти.

2) Великі книги, або класика, містять оригінальні ідеї і додають нове в фонд знань, освячених традицією. Це не обов’язково стародавні книги — вони створюються у всі часи. Читання таких книг вимагає внутрішньої дисципліни, активності мислення.

Тільки такі книжки варто читати.

Знання краще отримувати з перших рук. Уявіть, що ви можете стати студентом університету, де викладає філософію Гегель, курс психології читає Фрейд, а лекції з мистецтва Леонардо. Насправді це можливо, потрібно лише навчитися якісно читати.

Часто чутні нарікання на якість знань випускників шкіл і вузів цілком виправдані. Але найгірше, що учні позбавлені можливості самостійно виправити ситуацію і підвищити свій освітній рівень, просто тому що не вміють читати для розуміння.

Численні приклади з професійного досвіду автора доводять, що навіть студенти гуманітарних вузів не вміють зрозуміти зміст прочитаного тексту.

Уміння читати тісно пов’язане з іншими вміннями, такими як написання і володіння усною промовою. Оскільки середній випускник в кращому випадку читає дешеву журналістику і примітивну белетристику, він погано розмовляє рідною мовою і пише з помилками, словниковий запас бідний.

Чому школи погано навчають читанню?

По-перше, причинами є надмірна спеціалізація і зацікавленість у вузькому знанні. Основним завданням освіти має бути розвиток мислення, а не придбання знань, обсяг яких все збільшується, а цінність все знижується.

Основою розумного освіти повинні стати читання і методика досліджень — основні інструменти відкриття нового.

По-друге, мистецтво читання практично втрачено. У колишні часи (аж до появи масової освіти) основою навчання були логіка, риторика і граматика, на нюансах яких і будуються всі правила читання. Зараз гуманітарні мистецтва не практикуються. Акцент робиться на науковому методі мислення і пізнання.

Пріоритет сучасної науки припускає, що нам нема чого вчитися у минулого. Нові дослідження спростовують або уточнюють старе знання. Таке ж ставлення поширюється на праці з філософії, етики, економіки, де істину не можна добути або підтвердити за допомогою експериментів.

Так створюється порочне коло. Не звертаючись до великих книг, ми втрачаємо смак і здібності до читання. Втрачаючи вміння читати, не можемо звернутися до великих книг.

Випускники, отримавши диплом, з задоволенням прибирають серйозні книги подалі. Видавці намагаються популяризувати серйозну літературу і тим самим дискредитують її. Але людина, яка не вміє читати і не практикуюча це вміння, інтелектуально нерозвинена, а значить позбавлена волі, вона стає легкою мішенню для будь-якої пропаганди, напівправди і маніпуляції, охоче вірить хибним авторитетам.

Якщо школа не дала вам якісної освіти, ви можете виправити ситуацію самостійно. Потрібно лише навчитися читати якісно і вдумливо і ви зможете компенсувати брак освіти. Читання, як будь-яке складне мистецтво, освоюється довгою практикою, але варто витрачених зусиль. Не можна нічому навчити того, хто не хоче вчитися.

Мистецтво читання складається з декількох стадій, і для кожної є свої правила. Але майстри відрізняють навички, тобто здатність виконувати ті чи інші дії автоматично. Цього можна досягти тільки багаторазовим повторенням. Така методика оволодіння будь-яким складним мистецтвом. Навчання читання відрізняється від навчання, скажімо, тенісу або кулінарії тільки тим, що тут необхідно більш повне і глибоке розуміння теоретичних принципів, на яких воно грунтується.

Можна навчитися водити автомобіль, не розуміючи, як працює двигун. Читання — інтелектуальне мистецтво і вимагає деякої теоретичної підготовки. Але, як водінню не можна навчитися, просто читаючи інструкцію, так і мистецтвом читання не опанувати без практики.

Добре, якщо в ході читання у вас виникають думки, запишіть їх. Читання розвиває здатності висловлювати думки вербально. І ви обов’язково повинні відчути втому від напруженої інтелектуальної роботи.

Читання для розуміння — важка робота, тому читати можна тільки за письмовим столом, з олівцем в руках і повільно — можливо, близько десяти книжок на рік.

Записувати під час читання не обов’язково. Читання і запам’ятовування — це різні види діяльності, тому краще їх не змішувати. Можна робити помітки в блокноті або на полях, підкреслювати ключові слова, малювати схеми і діаграми. Але не варто робити конспектів — у них немає думок, це просто копія слів учителя, шпаргалка.

Є два великих класи книг: художня література і наукова в широкому сенсі.

Вони відрізняються цілями: художня література покликана доставити читачеві естетичну насолоду, наукова — викласти і обґрунтувати точку зору на проблему, передати знання. Читання цих двох класів книг — дві сторони мистецтва читання, що доповнюють один одного. Доброму читачеві необхідно володіти навичками читання обох видів літератури.

Незважаючи на те що майже кожну велику книгу можна прочитати як наукову і як художню, змішувати ці два види читання не слід. Читання книг різного типу здійснюється за своїми правилами. Критерії оцінки істини і краси не збігаються. Хороший читач завжди знає, яку книгу він читає і яка мета читання. Подальші правила сформульовані для читання нехудожньої літератури.

2. Три способи читання

Існує три основних способи читання заради розуміння:

1) структурне (аналітичне) читання;
2) інтерпретаційне (синтетичне) читання;
3) критичне (оціночне) читання.

Кожен спосіб здійснюється за власними правилами і передбачає виконання низки дій. Поступово ви навчитеся поєднувати ці три способи, але на перших порах, якщо ви дійсно хочете навчитися читати, вам доведеться читати кожним способом послідовно.

Перші два способи пов’язані між собою, так як вони сприяють більш глибокому розумінню. Правила читання автономні, але дії незабаром зливаються як складові єдиної навички. Третій спосіб менше пов’язаний з першими двома: оцінювати книгу можна тільки після повного розуміння.

Для правильного розуміння слід читати книгу цілком, а не уривки. Крім того, М. Адлер ділить читання на обмежене (читання однієї книги) і розширене (читання книг, пов’язаних спільною темою). Книги були написані в певній послідовності, автори можуть полемізувати один з одним або висловлювати подібні думки. Необхідно навчитися бачити ці зв’язки. Для розширеного розуміння часом доводиться вдаватися до довідкової літератури (енциклопедії, словники), до допоміжної (коментарі, дайджести), іноді необхідно звернутися до інших великим книг. Для розуміння деяких книг потрібен особистий досвід.

2.1. Правила структурного читання

Перше правило: визначте тип і тематику книги. Книги з різних дисциплін використовують різні методи. Про тему книги і її цілі можна отримати уявлення з назви, підзаголовка, анотації і передмови.

Книги можуть бути теоретичними і практичними. Перші просто передають знання, зосереджені на формулюванні проблеми, доведення істинності тих чи інших положень. Другі орієнтовані на застосування знань і на вирішення з їх допомогою якихось проблем.

Теоретичні книги поділяються на наукові (присвячені окремим науковим дисциплінам), філософські та історичні. Наука зацікавлена в закономірностях і узагальненнях, займається фактами, що лежать за межами нашого щоденного досвіду і отримуються в результаті експериментів або скрупульозного спостереження. Умоглядна філософія і зайнята загальними істинами. В історичних книгах оповідь про події минулого супроводжується авторським коментарем. Вони мають фабулу і містять елементи художності. Методи викладання різних дисциплін відрізняються, отже, повинні бути відмінності і в способах читаннях книг по цим дисциплінам. Але в загальному вигляді правила читання всіх нехудожніх книг збігаються.

Друге правило: висловіть основну думку книги як можна більш лаконічно. Гарна книга цілісна, усі її елементи взаємопов’язані. Хороший автор інформує нас про суть книги відразу. Але пошук суті твору — обов’язок читача, для виконання якого необхідно прочитати книгу цілком. Ви можете сприйняти її не так, як задумав автор.

Наприклад, книга М. Адлера присвячена різним типам читання, правилами читання книг різними способами і ролі читання в освіті.

Третє правило: розгляньте структуру книги, визначте кількість основних частин, перерахуйте їх по порядку, прослідкуйте їх взаємозв’язок. Проаналізуйте кожну частину тим же способом у відповідності з її внутрішньою структурою. Не слідуйте пасивно структурі, запропонованої в змісті, потрібно заглянути глибше — ваш аналіз може відрізнятися від авторського.

Алгоритм дій по третьому правилу виглядає приблизно так: книга складається з п’яти частин, в кожній з яких йдеться про те-то. Перша частина ділиться на три розділи, присвячених темам А, В і С. Перша глава містить три параграфи і т. д. Це виглядає громіздко тільки на перший погляд: по мірі формування навичок читання ці дії будуть виконуватися автоматично. Головне — сформувати вміння, надалі ви зможете використовувати його вибірково.

Четверте правило: виділіть проблеми, які автор намагається вирішити. Проблема — це питання і книга містить відповіді на нього. Вони не обов’язково сформульовані автором у тексті, це ще один обов’язок читача.

2.2. Друге прочитання книги: інтерпретація

Перше правило: знайти спільну мову з автором. Для цього необхідно, по-перше, виділити ключові слова і, по-друге, визначити їх точне значення в даному контексті.

Більшість слів використовується автором легко, він знає про їх багатозначністьта їх варіює в залежності від контексту, як ми робимо це в повсякденній мові. Але окремі слова мають особливе значення. Це терміни — основні одиниці подаваємого знання. Головна проблема поганого читача — саме неувага до слів. Пошук ключових слів і їх обдумування вимагають зусиль. Але без розуміння слів не можна вийти на рівень думок.

Значення термінів визначається, виходячи з контексту, через значення інших слів, які не викликають у вас труднощів. В хорошому тексті всі слова пригнані один до одного, що дозволяє відновлювати відсутні компоненти сенсу. Пам’ятайте, що крім власне термінів, автор може використовувати синоніми. Іноді терміни виражені не словами, а словосполученнями.

Якщо ви виділили ключові слова та їх розуміння не викликає у вас труднощів, значить, ви виконали завдання і говорите з автором на одній мові.

Друге правило: знайдіть основні твердження автора, виділивши ключові речення. Найбільш важливі твердження містяться у тих реченнях, які викличуть у вас труднощі. Вони можуть бути ключовими і для автора теж або тільки для вас як для читача. Знайшовши ключові речення, сформулюйте твердження, спираючись на ключові слова.

Щоб переконатися, що ви зрозуміли сенс тверджень, спробуйте переказати їх своїми словами. Якщо ви не можете підібрати інші слова, значить, не зрозуміли сенсу. Тоді ви не зможете побачити зв’язки цієї книги з іншими, де автори робили подібні твердження, але іншими словами.

Інший спосіб перевірки розуміння — проілюструвати затвердження власним досвідом або навести аналогічний приклад. Це може бути важко, якщо мова йде про точні або природничі науки, але в інших випадках затвердження пов’язані з реальним світом вашого досвіду, і ви знаєте факти, які можуть їх підтвердити.

Візьмемо, наприклад, відомий афоризм: «Політика — це мистецтво можливого». Перефразувавши його, ми можемо сказати: «Політики повинні ставити тільки реально досяжні цілі і вміти знаходити компроміси». Приклад: безглуздо було б вимагати повернення Аляски Росії.

Третє правило: простежте аргументи автора. Аргумент — це сукупність речень, що містить посилки і висновки. Аргументи можуть ґрунтуватися на фактах, з яких робляться висновки, або на загальноприйнятих істинах-аксіомах і узагальненнях. Сумлінний автор не робить пропусків в аргументації, він часто повторює основні положення наприкінці розділу, щоб читачеві було легше стежити за ходом думки. Але читач повинен бути готовий до того, щоб оцінити якість аргументів, поставити слабкі положення під сумнів.

Четверте правило: визначити, які з поставлених проблем автор зумів вирішити, які нові проблеми виникли і наскільки автор сам усвідомлює, чи вирішені поставлені проблеми. Це правило не тільки об’єднує перші три, але і пов’язує перше прочитання з другим.

2.3. Критика або оцінка книги як засобу передачі знань

Процес читання не закінчується розумінням. За ним має слідувати формування власної позиції. Якщо ми зрозуміли книгу, то наблизилися до рівня автора і можемо сперечатися з ним. Читання — інтелектуальна бесіда, в якій останнє слово залишається за читачем. Але ця розмова може перетворитися на конструктивний діалог, тільки якщо ведеться за правилами.

Ці правила можна розділити на дві групи: загальні принципи і специфічні параметри критики.

Перше правило: не можна виносити власного судження, не завершивши аналізу та інтерпретації, не досягнувши повного розуміння книги. Дозвольте автору висловитися до кінця, перш ніж критикувати його. Переконайтеся, що точно розумієте його позицію, а не сперечаєтеся з думкою, яку самі ж йому приписуєте.

Критика — це не обов’язково незгода. Ви можете підтвердити правоту автора, визнати, що він вас навчив чогось, заперечити йому або навіть відкласти остаточне рішення, якщо автору не вдалося переконати вас до кінця. Це всі форми критичної оцінки.

Сервантес стверджував, що в будь-якій книзі можна знайти щось цінне. Точно так само буде справедливим сказати, що не існує абсолютно ідеальних книг — книг, з якими підготовлений читач не міг би ні в чому посперечатися.

Друге правило: не варто сперечатися, якщо ви не впевнені в своїй правоті. Оскільки останнє слово завжди за вами, ніщо не завадить вам перемогти в цій суперечці. Але ваша мета — не самоствердження, а з’ясування істини. Справжня перемога читача — придбання нових знань. Не бійтеся заперечити автору, але ґрунтуючись на фактах і справжніх судженнях. Не піддавайтеся емоціям, покладайтеся на розум і знання.

Третє правило: обгрунтовуйте свої критичні судження. Важливо бачити різницю між думкою і фактом, знанням і уподобаннями. Думка — це безпідставне твердження. Всі розбіжності долаються, якщо ми готові усунути недолік знання або розуміння. Постарайтеся оцінити точку зору автора без упередженості.

Обгрунтувати свою точку зору — хороший спосіб самому уточнити її, перевірити факти.

Як обгрунтувати своє критичне ставлення?

Якщо ви розумієте точку зору автора, але не згодні з нею, у вас можуть бути такі підстави:

1) У автора неповна інформація. Недолік фактів не дозволяє йому бачити повну картину. В науці часто буває так, що пізніші відкриття дозволяють скорегувати уявлення про те чи іншому явищі.

Так, Дарвіну явно бракувало знань з генетики, коли він працював над «Походженням видів». Знання механізму спадковості могло б уточнити деякі деталі його концепції.

2) Інформація про автора помилкова. Він будує аргументацію на помилкових посилках. Це зауваження пов’язане з першим. Помилкові думки часто викликані браком інформації.

Так, деякі древні мислителі вважали, що монархія як форма правління перевершує демократію.

3) Міркування автора нелогічні або непереконливі. Помилки у аргументації бувають двох типів: автор робить помилковий висновок з правильної (або з помилкової ж) посилки або ґрунтується на двох несумісних посилках. В великих книгах, які варто читати, такі явні логічні помилки зустрічаються рідко.

Макіавеллі стверджував, що хороших законів не може бути в державі, де немає хорошого війська, і робив висновок, що наявність хорошого війська гарантує хороші закони. Незалежно від того, чи вірна посилка (а вона сумнівна), висновок явно помилковий.

4) Автору не вдалося до кінця виконати поставлені завдання. Його аналіз неповний, він не побачив важливих нюансів, спеціально обійшов факти, що суперечать його концепції. І знову критика повинна бути максимально конкретною: у чому саме полягає ця недостатність аналізу? Це зауваження не означає незгоду з автором, а лише вказує на те, що його досягнення обмежені. Це правило об’єднує всі способи читання.

Дотримання всіх цих правил означає вміння читати ідеально. Звичайно, ідеал мало кому доступний, але до нього можна і потрібно прагнути. Начитаність повинна визначатися не кількістю, а якістю прочитаних книг.

3. Додаткові правила

Практичні книги відрізняються тим, що не просто розкривають суть явища, а показують, як вирішити проблему за допомогою дій. Бізнес, економіка, юриспруденція, медицина, техніка — це практичні області. Практична література, як правило, містить елемент риторики — даючи пораду, автор хоче переконати читача в необхідності слідувати їй.

Практичні книги також бувають двох типів.

Перші просто вчать якоїсь діяльності. Вони дають поради, містять інструкції та приписи. Такі книги не бувають великими.

Книга «Як читати книги» належить саме до такого типу книжок.

Другий тип книг присвячений принципам, яких дотримуються ті чи інші правила. Вони схожі на теоретичні книги, тому що також містять затвердження та аргументи. Різниця полягає в тому, що за цими твердженнями ми завжди намагаємося розгледіти правила, зрозуміти, як реалізувати ці правила на практиці. Великі книги з етики, політиці, економіці відносяться до цього типу.

При читанні практичної книги читач повинен відповісти на два основних питання:

  • Які цілі автора?
  • Які засоби вирішення проблеми він пропонує?

Автор практичної книги часто прагне впливати не тільки на розум читача, але і на його емоції, спонукати до дій. Найнадійніший спосіб захисту від агітації та недобросовісної риторики — осмислення, яке допоможе вам залишатися неупередженим.

Оскільки в подібній літературі завжди істотну роль грає особистість автора, вам може допомогти додаткова література, знання його біографії та ін.

Історичні книги нагадують художню літературу, так як у них є фабула і персонажі. Факти в них переплітаються з вигадкою і супроводжуються авторською інтерпретацією історичних подій. Щоб зробити свою точку зору переконливою, автор посилається на історичні документи і свідоцтва. В історичних книгах риторика також дуже важлива. Автор викладає матеріал з точки зору тієї чи іншої концепції, тому може приділити більше уваги одним подіям в збиток іншим або навіть використовувати його обґрунтування переваги якоїсь нації, раси або релігії. Для отримання більш об’єктивної картини ви можете вдатися до розширеного читання.

Наукові книги більш об’єктивні, вільні від риторики. У них головна складність полягає в науковій аргументації. Оскільки в них йдеться про явища, які ви не спостерігаєте в щоденному житті, для більш повного розуміння вам може знадобитися особистий дослідницький досвід. Тоді «розширене читання» буде означати не просто звернення до додаткової літератури, але похід в музей або лабораторію.

У читанні філософських книг слід звернути особливу увагу на пошук термінів, які часто запозичуються із звичайної промови, але вживаються в спеціальному значенні. Вихідними твердженнями є принципи філософа. Пам’ятайте, що філософи ведуть постійну полеміку один з одним і що книга, яку ви читаєте, можливо, репліка в цьому спорі. Філософія піднімає питання невирішені і навіть не вирішуємі. Ваше завдання — виробити власну думку. Не варто читати книги про життя філософів, читайте краще їх праці.

Книги з математики відрізняються великою кількістю спеціальних символів і вимагають спеціальної підготовки.

Теологічні праці засновані на релігійних догматах. Аргументація філософська, але формою знання для автора виступає віра.

4. Проблема читання художньої літератури

Художня література — мистецтво, краса її може бути невловима, і майстерність її читання піддати аналізу набагато складніше. Однак якщо ви не можете пояснити, чому вам сподобався твір, — ви прочитали його погано. Художній твір теж може вчити читача, але не так, як наукові книги. Воно збагачує нас переживаннями, включаючи їх у наш досвід.

Головні відмінності художньої літератури:

  • Художня література покликана не навчити, а доставити насолоду. Вона створює настрій, змушуючи читача переживати емоції. Вона інакше впливає на інтелект і уяву. Досвід, про який вона повідомляє, особливого роду — він унікальний і переживається тільки при читанні.
  • У мові художньої літератури акцент робиться не на точності, а на музикальності, метафоричності, силі враження. Підтекст і приховані сенси надають образам глибину і багатозначність. Розуміння вірша не можна показати, передавши зміст своїми словами — це вб’є поезію.

Тому правила читання художньої літератури принципово відрізняються. Чого не слід робити, читаючи роман або поему?

  1. Не намагайтеся знайти основну думку. Художню книгу не можна звести до навчання або повідомлення інформації. Кожен твір — це цілий світ, створений художником.
  2. Не шукайте терміни, аргументи та ін. Сенс вірша не зводиться до змісту складових його слів, поезія не підпорядковується правилам логіки і навіть граматики. У прозі також важливі не аргументи, а образи.
  3. Не перевіряйте сюжет засобами логіки, не шукайте послідовності або правдоподібності — в художньому світі діють свої закони.
  4. Не підходьте до творів різних жанрів з однією міркою. Вони дуже відрізняються і читати їх слід по-різному.

Інший підхід до читання художньої літератури — спробувати трансформувати правила читання наукової літератури, пристосувавши їх для нової мети:

Структуруюче читання

  1. Визначте жанр. Особливості жанру дуже впливають на сприйняття.
  2. Сприймайте твір цілісно. Сюжет — не головне в романі, але якщо ви не можете коротко переказати сюжет, ви не зрозуміли твору.
  3. Простежте окремі сюжетні лінії, їх взаємодія. Простежте структуру сюжету: зав’язку, ускладнення, конфлікти, відмітьте, як вони ведуть до кульмінації і далі до розв’язки.

Інтерпретуюче читання

  1. Одиницями аналізу виступають не слова і речення, а образи (персонажі, події, вчинки, мовні образи). Постарайтеся краще зрозуміти героїв, переживіть події разом з ними.
  2. Образи об’єднуються загальним фоном, локусом. Це і є художній світ, створений автором. Щоб він став для вас живим, спробуйте відчути себе частиною цього світу.
  3. Увімкніть себе в сюжет, проживіть життя персонажів, пройдіть з ними їхні пригоди або випробування.

Оціночне читання

Цінність художнього твору в його естетичних якостях, в красі. Ваші уподобання будуть залежати від особистих смаків. Але активний і підготовлений читач зможе оцінити твір об’єктивно, пояснивши, що і чому йому сподобалося або не сподобалося. Приступайте до критики, тільки дочитавши до кінця, проживши твір і звернувши його в свій емоційний досвід. Оцінка повинна містити відповіді на наступні питання:

  • Чи відрізняється твір цілісністю?
  • Яка його архітектоніка? Наскільки складна структура частин і елементів?
  • Чи володіє вона художньою реалістичністю?
  • Наскільки книга пробуджує розум і уяву, наскільки яскраві емоції викликає?
  • Чи створюється в книзі особливий художній світ і наскільки він відображає повноту життя?

Підведемо підсумки, сформулювавши правила читання будь-якого тексту.

Читаючи матеріал, потрібно бути готовим відповісти на питання:

  • Про що текст? Що повідомляється? (всі кроки структурного читання)
  • Як повідомляється? Як використовується мова? (всі кроки інтерпретуючого читання)
  • Наскільки ви згодні з повідомляємою інформацією? Чому? (критичне читання)
  • Чи повинні ви зробити щось в зв’язку з повідомляємою інформацією, якщо інформація правдива? Які дії від вас потрібні?

Давати відповіді на ці питання — значить читати активно і усвідомлено. Це обов’язки читача.

5. Великі книги

Ось приклад книг, які автор відніс до категорії великих (у книзі запропонований повний список в хронологічному порядку):

Художня література: Гомер «Іліада», «Одіссея»; Данте «Божественна комедія»; Шекспір (всі твори); Гете «Фауст»; Лев Толстой «Війна і мир»; Достоєвський «Брати Карамазови».

Історія і соціологія: Геродот; Тацит «Аннали»; Карл Маркс «Капітал».

Природничі науки та математика: Евклід, Дарвін, Фрейд.

Філософія і богослов’я: Платон «Діалоги», Фома Аквінський «Сума теології», Спіноза.

Що таке великі книги?

У світі набагато більше книг, ніж ви могли б прочитати. Тому варто читати лише книги, гідні прочитання. Саме заради них і варто вчитися читати. Великі книги відрізняються від інших тим, що повідомляють оригінальні думки. Наукові розширюють межі розуміння, художні сприяють духовному зростанню.

Великі книги — самі читаємі. Не популярні — популярність може швидко зійти нанівець. Це книги, до яких люди звертаються знову і знову. Це також найбільш обговорювані книги. Про них написано безліч інших книг.

Вони адресовані широкій аудиторії, а не фахівцям. Вони присвячені проблемам, що стосуються всіх. Тому вони цікаві і доступні для всіх, хто готовий прикласти зусилля. Вони краще всього вчать і поглиблюють розуміння.

Вони завжди сучасні, тому що головні теми та ідеї, які цікавлять людину, залишаються незмінними у всі часи. Навіть наукові книги не застарівають з новими відкриттями. Нове знання теж має базуватися на традиції.

Це найбільш читабельні книги. Вони логічні, добре структуровані і написані зрозумілою мовою. Художні книги до того ж дають можливість множинних інтерпретацій на різних рівнях сенсу. Тому вони невичерпні.

Як читати великі книги?

Бажано в хронологічному порядку, так, як вони були написані. Багатовіковий досвід людства буде доступний шар за шаром. Книги ведуть одна до іншої, одні тексти містять відсилання до інших, і коло наших співрозмовників поступово розширюється.

У взаємозв’язку. Одна книга допоможе вам зрозуміти іншу. Письменники виступлять в різних іпостасях як автори книг на різні теми.

Читати слід в першу чергу класику. Сучасна література може бути гідна читання, але по-справжньому надійним критерієм оцінки літератури є тільки час.

Читати слід не лише національну літературу, але і світових класиків. Таке читання дозволить вам подолати національні стереотипи і провінційну обмеженість. Вам доступний весь розум світу.

Для чого читати великі книги?

Читання — тренування розуму, спосіб заповнити освіту і вдосконалювати свій розум. Але одного тренування недостатньо. Щоб бути людиною, необхідно діяти.

Читання може допомогти спілкуватися з людьми, дискутувати. Переконайте друзів читати з вами і організуйте дискусії у відповідності з розглянутими правилами читання. Хороший читач ясно мислить і не стане нав’язувати свою думку іншим, він покладається на розумні аргументи.

Ми хочемо жити у світі демократичних свобод. В основі всіх громадянських свобод лежить свобода думки. Читання — мистецтво звільнення думки. Читаючи, ми звільняємося від вузькості думок, від диктату забобонів і помилкових авторитетів.

Громадянам вільної країни необхідно вміння мислити ясно і критично. Це дає захист від тиску пропаганди та офіційної брехні. Не випадково основу освіти з древніх часів складали так звані «вільні мистецтва». Вони дійсно сприяють звільненню. Навчившись читати самі, ми можемо постаратися змінити положення гуманітарних наук в сучасній освіті.

Основні ідеї книги. Висновок

Книга М. Адлера «Як читати книги» — це спроба вирішити гостру проблему освіти — отримання тільки «пережованої» кимось інформації і повне невміння сучасної людини читати, тобто розуміти текст будь-якої складності, інтерпретувати його і критично оцінювати. Автор спробував розкласти читання на зрозумілий процес, керований поруч правил.

Правила читання залежать від цілей читання, складності тексту та ступеня активності читача. Для розвитку інтелекту підходить тільки активне, усвідомлене читання творів, спочатку переважаючих рівень знань читача, з метою їх повного розуміння. Таке читання М. Адлер називає мистецтвом, якому необхідно довго вчитися.

У книзі розглядаються різні види текстів: наукові, практичні, белетристика — і для кожного виду пропонується ряд правил. Основний упор робиться на читання наукової літератури, яка є основою самоосвіти. На думку М. Адлера, кожну книгу варто прочитати трьома різними способами.

Перше прочитання — аналітичне. В ході його читач повинен визначити основну ідею книги і розглянути її структуру: з яких розділів книга складається, які проблеми ставляться в кожному, як окремі частини взаємодіють один з одним і з цілим.

В результаті синтетичного (інтерпретуючого) прочитання читач має знайти спільну мову з автором, зрозумівши сенс ключових слів, переформулювавши для себе основні положення книги і простеживши за ходом доказів. На завершальній стадії читач відповідає на питання, чи вдалося автору вирішити заявлені проблеми.

Після повного розуміння книги можна приступити до її критичної оцінки і вироблення власного судження. Це цілі третього способу прочитання. Конструктивна критика, яка будується на принципах поваги до опонента, пріоритеті розуму і обґрунтованості заперечень, сприяє розвитку інтелектуальної дисципліни і стає способом досягнення істини.

Всі три способи читання пов’язані між собою і можуть виконуватися одночасно.

Читання художньої літератури являє собою складну проблему, так як мова її глибока, метафорична і володіє багатьма смислами, а метою є естетичне задоволення, а не набуття знання. Тим не менш правила читання після деякої трансформації можуть бути застосовані і до белетристики.

Знання правил читання не зробить вас гарним читачем. Тут, як і в будь-якому іншому мистецтві, необхідні навички, які виробляються довгою практикою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *