Основи гештальтпсихології

Психологію як систему життєвих явищ, знає, мабуть, кожен, а от як систему перевірених знань – знають небагато, і то – ті, хто спеціально нею займається, вирішуючи різноманітні наукові і практичні задачі. Термін «психологія» вперше в науковому вжитку з’явився в ХVI столітті і позначав особливу науку, яка займалася вивченням душевних і психічних явищ. У XVII – XIX століттях, сфера досліджень психологів значно розширилась і охопила неусвідомлювані психічні процеси (несвідоме) і детальність людини. А вже з XIX ст. психологія — самостійна (експериментальна) область наукових знань. Вивчаючи психологію і поведінку людей, вчені продовжують шукати їх пояснення, як в біологічній природі людини, так і в його індивідуальному досвіді.

Що таке гештальтпсихологія?

Гештальтпсихологія (нім. gestalt — образ, форма; gestalten — конфігурація) – один з найбільш цікавих і популярних напрямків у західній психології, що виник в період відкритої кризи психологічної науки на початку 1920-х рр. у Німеччині. Основоположником є німецький психолог Макс Вертгеймер. Даний напрям отримав свій розвиток не тільки в працях Макса Вертгеймера, але і Курта Левіна, Вольфганга Келера, Курта Коффки та ін.

Гештальтпсихологія – це своєрідний протест проти молекулярної програми для психології Вундта. На основі досліджень зорового сприйняття були виведені конфігурації «гештальти» (гештальт – цілісна форма), суть яких в тому, що людина схильна сприймати навколишній світ у вигляді впорядкованих цілісних конфігурацій, а не окремі фрагменти світу.

Гештальтпсихологія виступала проти принципу розчленовування свідомості (структурна психологія) на елементи і побудови з них за законами творчого синтезу, складних психічних феноменів. Був сформульований навіть своєрідний закон, який звучав так: «ціле завжди більше суми складових його частин». Спочатку предметом гештальтпсихології було феноменальне поле, надалі йшло досить швидке розширення даної тематики, і в неї стали входить питання, які вивчають проблеми розвитку психіки, засновників цього напряму також хвилювали питання динаміки потреб особистості, пам’ять і творче мислення людини.

Школа гештальтпсихології

Школа гештальтпсихології веде свій початок (родовід) від важливого експерименту німецького психолога Макса Вертгеймера – «фі – феномену, суть якого в наступному: М. Вертгеймер, використовуючи спеціальні прилади – стробоскоп і тахіостоскоп, вивчав два подразника у випробовуваних людей (дві прямі лінії) шляхом передачі їм різної швидкості. І з’ясував наступне:

  • Якщо інтервал великий – випробуваний сприймає лінії послідовно
  • Дуже короткий інтервал – лінії сприймаються одночасно
  • Оптимальний інтервал (близько 60 мілісекунд) – створюється сприйняття руху (очі випробуваного спостерігали переміщення лінії «вправо» і «вліво», а не дві лінії дані послідовно або одночасно)
  • При оптимальному часовому інтервалі – випробуваний сприймав тільки чистий рух (усвідомлював, що рух є, але без переміщення самої лінії) – це явище отримало назву «фі-феномен».

Своє спостереження Макс Вертгеймер виклав у статті «Експериментальні дослідження сприйняття руху» — 1912 рік.

Макс Вертгеймер — відомий німецький психолог, засновник гештальтпсихології, отримав широку популярність завдяки експериментальним роботам в області мислення і сприйняття. М. Вертгеймер (1880 -1943) – народився в Празі, там же здобув початкову освіту, навчався в університетах Праги, в Берліні у К. Штумпфа; у О. Кюльпе – у Вюрцбурзі (отримав у 1904 році вчений ступінь доктора філософії). Влітку 1910 року переїжджає у Франкфурт – на – Майні, де зацікавлюється сприйняттям руху, завдяки чому в подальшому були відкриті нові принципи психологічного пояснення.

Його роботи привертали увагу багатьох видатних вчених того часу, серед них був і Курт Коффка, який в якості випробуваного брав участь в експериментах Вертгеймера. Вони спільно, спираючись на результати, на метод експериментального дослідження, сформулювали абсолютно новий підхід до пояснення сприймання руху.

Так от і зародилася гештальтпсихологія. Гештальтпсихологія стає популярною у Берліні, куди Вергеймер повертається в 1922 році. А в 1929 році він призначається професором Франкфурті. 1933 рік – еміграція до США (Нью –Йорк) – робота в Новій школі соціальних досліджень, тут же в жовтні 1943 року він помирає. А в 1945 році виходить його книга: «Продуктивне мислення», в якій він експериментальним шляхом з позиції гештальтпсихології досліджує процес вирішення завдань (описаний процес з’ясування функціонального значення окремих частин в структурі проблемної ситуації).

Засновником гештальтпсихології по праву вважається і Курт Коффка (1886 – 1941). Народився К. Коффка і виріс Берліні, там же отримав освіту в місцевому університеті. Його особливо завжди захоплювали природні науки і філософії, К. Коффка завжди був дуже винахідливий. У 1909 році отримав докторську ступінь. В 1910 році – плідно співпрацював з Максом Вертгеймером в стінах Франкфуртського університету. У своїй статті: «Перцепція: введення в гештальттеорию» він виклав основи гештальтпсихології, а також результати багатьох досліджень.

У 1921 році Коффка опублікував книгу «Основи психічного розвитку», присвячену формуванню дитячої психології. Книга користувалася великою популярністю не тільки в Німеччині, але і в Сполучених Штатах. Його запрошували в Америку для читання лекцій в університетах Корнелла і Вісконсіна. У 1927 р. році — отримує місце професора в Смитовском коледжі в Нортхэмптопе, штат Массачусетс, де пропрацював до своєї смерті (до 1941 року) . У 1933 році Коффка видає книгу «Принципи гештальтпсихології», яка виявилася занадто важкою для читання, і тому не стала основним і найбільш повним посібником з вивчення нової теорії, як на це розраховував її автор.

Його дослідження з розвитку сприйняття у дітей виявили наступне: у дитини, як виявилося на ділі, існує набір не дуже адекватних, неясних образів зовнішнього світу. Це наштовхнуло його на думку, що в розвитку сприйняття велику роль відіграє поєднання фігури і фону, на якому демонструється даний предмет. Він сформулював один із законів сприйняття, який був названий «трансдукція». Цей закон доводив, що діти сприймають не самі кольори, а їх відносини.

Ідеї, закони, принципи

Ключові ідеї гештальтпсихології

Головне, з чим працює гештальтпсихологія — це свідомість. Свідомість – це динамічне ціле, де всі елементи взаємодіють один з одним. Яскравий аналог: гармонія всього організму – організм людини працює безвідмовно і справно довгі роки, складаючись з великої кількості органів і систем.

  • Гештальт – це одиниця свідомості, цілісна образна структура.
  • Предметом гештальтпсихології є свідомість, розуміння якої має будуватися на принципі цілісності.
  • Метод пізнання гештальтів — спостереження та опис змісту свого сприйняття. Наше сприйняття йде не від відчуттів, так як їх насправді немає, а є відображенням коливань тиску повітря – відчуття слуху.
  • Зорове сприйняття – провідний психічний процес, що визначає рівень розвитку психіки. І приклад тому: величезна кількість інформації, що добувається людьми за допомогою органів зору.
  • Мислення — це не набір навичок, сформованих шляхом помилок і проб, а процес рішення задачі, здійснюваний через структурування поля, тобто через інсайт в сьогоденні.

Закони гештальтпсихології

Закон фігури і фону: фігури сприймаються людиною, як замкнуте ціле, а ось тло, вже як щось безперервно тягнеться позаду фігури.

Закон транспозиції: психіка реагує не на окремі подразники, а на їх співвідношення. Сенс тут такий: елементи можуть бути об’єднані, якщо є хоч якісь схожі ознаки, наприклад близькість або симетрія.

Закон прегнантности: існує тенденція до сприйняття самої простої і стабільної фігури з усіх можливих перцептивних альтернатив.

Закон константності: все прагне до стабільності.

Закон близькості: тенденція до об’єднання в цілісний образ елементів, суміжні в часі і просторі. Нам всім, як ми знаємо легше об’єднати схожі предмети.

Закон замикання (заповнення прогалин у сприйманій фігурі): коли ми спостерігаємо щось зовсім незрозуміле, наш мозок намагається з усіх сил трансформувати, переказати побачене в доступне для нас розуміння. Деколи це навіть небезпечно, адже ми починає бачити те, чого немає насправді.

Принципи гештальт

Всі вищеназвані властивості сприйняття, будь то фігура, фон або ж константи, неодмінно взаємодіють між собою, несучи тим самим нові властивості. Це і є гештальт, якість форми. Цілісність сприйняття, упорядкованість досягається завдяки наступним принципам:

  • Близькість (все, що поруч, сприймається разом);
  • Схожість (все, що схоже за розміром, кольором або формою, мають тенденцію сприйматися разом);
  • Цілісність (сприйняття має тенденцію до спрощення і цілісності);
  • Замкнутість (придбання фігурою форми);
  • Суміжність (близькість стимулів в часі і просторі. Суміжність може зумовлювати сприйняття, коли одна подія викликає іншу);
  • Загальна зона (принципи гештальт формують наше повсякденне сприйняття нарівні з навченням і минулим досвідом).

Гештальт – якість

Термін «гештальт–якості» (нім. Gestaltqualität) введений у психологічну науку Х. Эренфельсом для позначення цілісних «гештальтных» властивостей деяких утворень свідомості. Якість «транспозитивности»: образ цілого залишається, навіть якщо всі частини змінюються по своєму матеріалу, і приклади тому:

  • різні тональності однієї і тієї ж мелодії,
  • картини Пікассо (наприклад, малюнок Пікассо «Кіт»).

Константи сприйняття

Константність розміру: сприйманий розмір об’єкта залишається постійним, незалежно від зміни розміру його зображення на сітківці ока.

Константність форми: сприймана форма об’єкта постійна, навіть при зміні форми на сітківці. Досить подивитися на читаєму вами сторінку спочатку прямо, а потім під кутом. Незважаючи на зміну «картинки» сторінки, сприйняття її форми залишається незмінним.

Константність яскравості: яскравість об’єкта постійна, навіть при змінних умовах освітлення. Природно, за умови однакового освітлення об’єкта і фону.

Фігура і фон

Найпростіше сприйняття формується шляхом поділу зорових відчуттів на об’єкт – фігуру, розташований на тлі. Клітини головного мозку, отримавши візуальну інформацію (глянувши на фігуру) дають більш активну реакцію, ніж при погляді на фон. Відбувається це з тієї причини, що фігура завжди висунута вперед, а фон, навпаки, відсунутий назад, також фігура багатше і яскравіше фону за змістом.

Гештальт–терапія

Гештальт-терапія – напрям психотерапії, який сформувався в середині минулого століття. Термін «гештальт» – це цілісний образ певної ситуації. Сенс терапії: людина і все навколишнє його – єдине ціле. Засновник гештальт – терапії — психолог Фредерік Перлз. Контакт і межа – це два основних поняття даного напрямку.

Контакт – процес взаємодії потреб людини з можливостями навколишнього її  середовища. А отже, потреби людини задовольняються, тільки у випадку її  контакту з навколишнім світом. Наприклад: для угамування почуття голоду – нам потрібна їжа.

Життя будь-якої людини – це нескінченні гештальти, будь то маленькі або великі події. Сварка з дорогою і близькою людиною, взаємини з татом і мамою, дітьми, родичами, дружба, закоханість, розмова із колегами по роботі – все це гештальти. Гештальт може виникнути раптово, у будь-який час, хочемо ми цього чи ні, а виникає він внаслідок появи потреби, яка вимагає негайного задоволення. Гештальту властиво мати початок і кінець. Завершується він у момент досягнення задоволення.

Техніка гештальт-терапії

Техніки, використовувані в гештальт-терапії, є принципами та іграми.

Найбільшу популярність отримали три нижче представлені ігри на осмислення себе та оточуючих людей. Ігри побудовані на внутрішньому діалозі, діалог ведеться між частинами власної особистості (зі своїми емоціями – зі страхом, занепокоєнням). Щоб це зрозуміти, згадайте себе, коли ви відчували почуття страху або сумніви, що відбувалося з вами.

Техніка гри:

  • Для гри знадобиться два стільця, їх необхідно розташувати один напроти  одного. Один стілець – для уявного «учасника» (вашого співрозмовника), а інший стілець – ваш, тобто конкретного учасника гри. Завдання: міняти стільці і при цьому програвати внутрішній діалог — намагатися максимально ототожнити себе з різними частинами своєї особистості.
  • Здійснення кіл. Безпосередній учасник гри, повинен йдучи по колу, звертатися до вигаданих персонажів з хвилюючими питаннями його душу: як його оцінюють учасники гри і, що він сам відчуває до уявної групи людей, до кожної людини окремо.
  • Незакінчена справа. Незавершений гештальт, завжди вимагає завершення. А як цього досягти, ви можете дізнатися з наступних розділів нашої статті.

Вся гештальт-терапія зводиться до завершення незакінчених справ. У більшості людей є чимало неулаженных завдань, планів пов’язаних з їх родичами, батьками або друзями.

Незавершений гештальт

Дуже шкода, звичайно, що не завжди бажання людини втілюються в реальність, а кажучи мовою філософії: завершення циклу може зайняти трохи чи не все життя. Цикл гештальта в ідеальному варіанті виглядає так:

  1. Виникнення потреби;
  2. Пошук можливості її задоволення;
  3. Задоволення;
  4. Вихід з контакту.

Але завжди є якісь внутрішні або зовнішні чинники, що перешкоджають ідеальному процесу. В результаті чого цикл залишається незавершеним. У разі повного завершення процесу гештальт відкладається у свідомості. Якщо ж процес залишається незавершеним, він продовжує виснажувати людину протягом всього її життя, при цьому ще й затримує виконання всіх інших бажань. Нерідко незавершені гештальти викликають збої в роботі механізмів, які захищають психіку людини від зайвих перевантажень.

Для завершення незавершених гештальтів можна скористатися порадою, яку сто років тому дав світу – чудовий поет, драматург і письменник Оскар Уайльд:

«Щоб подолати спокусу – треба їй… піддатися».

Завершений гештальт неодмінно дає свої плоди — людина стає приємною, легкою у спілкуванні і починає бути необтяжливою для інших людей. Люди, з незавершеними гештальтами завжди намагаються завершити їх в інших ситуаціях і з іншими людьми – насильно нав’язуючи їм ролі в сценарії своїх незавершених гештальтів!

Маленьке, нескладне, дієве правило: почніть з завершення самого простого і лежачого на поверхні гештальта. Виконайте свою заповітну (бажано – не серйозну) мрію. Навчіться танцювати танго. Малювати природу за вікном. Зробіть стрибок з парашутом.

Гештальт–вправи

Гештальт-терапія являє собою загальні терапевтичні принципи, що сприяють допомогти «самому собі» навчитися розбиратися в таємничих лабіринтах своєї душі і розпізнавати джерела причин внутрішнього протиріччя.

Наведені нижче вправи націлені: на одночасне усвідомлення самого себе і буття іншого. Загалом, закликають нас вступити за межу можливого. Виконуючи вправи, намагайтеся аналізувати, що ви робите, для чого і як ви це робите. Основне завдання цих вправ – виробити вміння знаходити власні оцінки.

1. Вправа – «Присутність»

Мета: фокусування на відчутті присутності.

  1. Закрийте очі
  2. Сконцентруйтеся на тілесних відчуттях. При необхідності проведіть корекцію пози
  3. Будьте природними кожну мить
  4. Відкрийте очі, розслабте їх, залишаючись застиглими тілом і думками
  5. Дозвольте тілу розслабитися
  6. Сконцентруйтеся на почутті «існування» (відчуйте «Я тут»)

Після концентрації протягом деякого часу на відчутті «Я»,  розслабившись при цьому і з замовкнувшим розумом, внесіть своє дихання в усвідомлення і переведіть увагу з «Я» до «тут», і подумки повторюйте «Я — тут» одночасно з вдихом, паузою, видихом.

2. Вправа — Відчуття «Ти»

Мета вправи: зуміти пережити стан присутність «в іншій людині», тобто зуміти відчути стан «Ти» в замін — стану  «Его». Вправа виконується в парі.

  1. Розташуйтеся обличчям один до одного
  2. Закрийте очі, прийміть максимально зручні пози.
  3. Дочекайтеся стану повного спокою.
  4. Відкрийте очі
  5. Почніть вести мовчазний діалог з партнером
  6. Забудьте про себе, зосередьтеся на дивлячійся на вас людині.

З. Вправа «Я/Ти»

Вправа виконується також в парі, необхідно сісти один навпроти одного.

  1. Сконцентруйтеся;
  2. Очі повинні бути відкритими;
  3. Підтримуйте уявне мовчання, фізичну релаксацію;
  4. Сконцентруйтеся на обох відчуття «Я» і «Ти»;
  5. Спробуйте відчути «космічну глибину», нескінченність.

Мета вправи — досягти стану: «Я» — «ТИ» — «Нескінченність».

Гештальт-малюнки

Малюнки перевертні (зорові ілюзії): Що ви бачите? Які емоції передані на кожній із сторін картинок?

Не рекомендується давати переглядати подібні картинки дітям дошкільного віку, оскільки вони можуть служити причиною психічних розладів.

Нижче подані знамениті «двоїсті» зображення: людей, тварин, природи. А що ви змогли розгледіти на кожному з малюнків?

Цією статтею ми хотіли пробудити в кожному з вас бажання звернутися до себе, пізнати глибину своєї душі, почати піклуватися про себе – розкритися світу. Гештальт, звичайно, не в силах зробити вас багатшими, а ось щасливішими – безперечно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *