Мислити ширше — це розширити свій кругозір, а отже, відкрити для себе нові можливості. Спробуємо це зробити.
1. Таль Бен-Шахар «Бути щасливішим»
У цій книзі Таль Бен-Шахар — засновник Інституту благополуччя (так, є і такий дослідницький інститут) дає читачам уроки щастя. Щастя – це його наукова спеціальність.
А почалося з того, що молодий чоловік хотів позбутися від переслідуваючого його відчуття порожнечі. Не те щоб він був нещасний, просто щасливі моменти проходили швидко і безслідно, а він хотів, щоб відчуття щастя супроводжувало його завжди. І молодий студент-інформатик починає вивчати філософію і психологію, щоб вирішити для себе два питання: чому він нещасливий, якщо для цього немає підстав, і як бути щасливішим. Тепер він знає це і допомагає іншим відчувати себе щасливими. Для цього їм потрібно лише слідувати його порадам і прислухатися до свого внутрішнього «я».
Шість рецептів щастя дізнаються ті, хто прочитає цю книгу.
2. Соня Любомирські. «Психологія щастя. Новий підхід»
Соня Любомирські — відомий американський позитивний психолог і професор психології, як і Тал Бен-Шахар, кілька років вивчала, що робить людей щасливими, і вивела «теорію щастя», або, як вона її назвала, «теорію сорока відсотків».
Чому сорока? На її думку, рівень щастя частково зумовлений генетично. Напевно, кожен знайомий з людьми, про яких говорять, що їм щастить, доля до них прихильна або вони пестуни долі. При цьому їм самим вічно чогось не вистачає, щоб відчувати себе щасливими: начебто і є все, а щастя немає. Іншим же людям нічого легко не дається, на їх життєвому шляху постійно виникають перешкоди, які вони повинні долати. І при цьому вони щасливі і задоволені життям.
Рівень щастя і коливається в залежності від обставин — як позитивних (наприклад весілля, значна надбавка до зарплати тощо), так і негативних (хвороба, звільнення тощо). Тобто в якісь моменти ми більш або менш щасливі, інші- нещасні.
А 40% — це частина, яка не залежить ні від генетики, ні від обставин. На 40% рівень нашого відчуття щастя залежить від нас самих, від того, як ми будемо жити, діяти, що робити. Як сказав один професор: “Здані нам карти змінити не можна, але можна розіграти їх на свій розсуд”.
Помилка багатьох людей, які почувають себе нещасними, в тому, пише Соня Любомирських, що вони роблять щастя метою свого життя, в той час як воно — це їхнє ставлення до неї і результат їхньої роботи над собою.
3. Бор Стенвік «Всі ми брешемо: Як брехня, шахрайство і самообман роблять нас людьми»
З дитинства ми знаємо, що брехати — погано. Подорослішавши, дізнаємося, що існує брехня на благо, коли правда може зашкодити і навіть вбити. Але, навіть збрехавши з благородною метою, часом відчуваємо дискомфорт від своєї брехні. І в той же час ми радіємо за героїв книг, фільмів, з життя, яким завдяки кмітливості вдалося обдурити ворога і вціліти або виграти.
Механізм брехні вивчив норвезький журналіст Бор Стенвік, книга якого «Всі ми брешемо» була визнана найкращим дослідженням брехні. Щоб дізнатися, чому люди не можуть без неї жити, чому іноді потрібно брехати не тільки іншим, але й самому собі, Бор Стенвік провів багато експериментів. Він говорив з філософами, лікарями, поліцейськими, нейропсихологами, антропологами, мистецтвознавцями і навіть орнітологами, побував на курсах аристократичних манер, у військовому НДІ, випробував себе в ролі пікапера. Його авторитет визнали органи охорони порядку, які звертаються до нього за допомогою, коли не можуть відрізнити брехню від правди.
У цій книзі, яка спирається на наукові факти, Бор Стенвік цікаво і просто розповідає все про брехню, а читачі, озброєні цими знаннями, зможуть легко розпізнавати і правильно використовувати тоді, коли це необхідно.
4. Роберт Триверс «Обмани себе. Як самообман допомагає нам вижити»
Самих себе ми обманюємо набагато частіше, ніж інших. «Мені неодмінно потрібна ця річ», — говоримо ми собі, не в силах відмовитися від покупки. «Не може бути, щоб я йому не подобалася, адже у нього були такі очі, коли він на мене дивився», — ми переконуємо себе, хоча інтуїція підказує протилежне.
Ще багато років тому класик писав: «Ах, обдурити мене не важко!.. Я сам обманюватися радий!». Навіщо ж ми себе обманюємо, з’ясував американський біолог і професор антропології Роберт Триверс. Виявилося, що у самообману є біологічні передумови. Він склався у процесі еволюції людини і був необхідний, щоб вижити.
По суті, обманом ми заспокоюємо себе, йдемо від думок, які можуть вивести нас зі стану рівноваги, заподіяти біль. Але самообман може зіграти з нами злий жарт. Вдаючись до нього, ми ризикуємо багато чим. Коли корисно вдатися до самообману, а коли цього категорично не варто робити, розповідає Роберт Триверс.
5. Герман Шерер «Щасливчики. Чому в одних все круто, а іншим завжди не везе?»
Це відбувається тому, пише німецький письменник, бізнес-консультант і засновник кількох компаній Герман Шерер, що одні люди вміють знаходити можливості всюди, а інші сидять склавши руки і чекають, коли доля сама постукає до них у двері і надасть шанс. Але навіть якщо шанс проявити себе раптом у них з’явиться, вони виявляються до нього не готові. «Життя в залі очікування» — так назвав Герман Шерер главу, присвячену людям, які в дитинстві мріяли полетіти на Марс або виграти Вімблдон, а подорослішавши, пішли по шляху найменшого опору, звівши свої потреби до мінімуму і задовольняючись малим.
Люди недооцінюють свої здібності і заздалегідь здаються, побоюючись програшу. Шерер наводить простий приклад: у барі сидить красива жінка, ідеал багатьох чоловіків, але вони рояться навколо гарненьких дівчат, не сміючи й мріяти про ідеал. Точно так само більшість людей робить завжди, пише він, в тому числі і тоді, коли справа стосується їх професійних амбіцій. Вони відступають.
Бажаючи з’їсти рибу, потрібно закинути вудку, щоб її зловити. Але люди прирікають себе на сіре існування, навіть не намагаючись спробувати свої сили.
Наступний розділ книги називається «Як відрізнити життя від генеральної репетиції», але це та багато іншого можна дізнатися, лише прочитавши її.
6. Ренді Пауш «Остання лекція»
Ренді Пауш, професор інформатики американського університету, написав «Останню лекцію», коли дізнався, що йому залишилося жити кілька місяців. Він залишав у цьому світі жінку своєї мрії, трьох маленьких дітей і міг би сповнитися жалістю до себе, але розумів, що це не принесе нічого доброго ні йому, ні їм.
У нього не залишалося часу, щоб навчити своїх дітей справлятися з труднощами, відрізняти добро від зла. До того ж вони були ще дуже малі. В університеті Карнегі-Меллон, де викладав Ренді Пауш, існувала давня традиція: залишаючі його стіни викладачі читали студентам останню лекцію, розповідаючи про найважливіше, чим вони хотіли б поділитися. Остання лекція Ренді Пауша під назвою « Як виконати мрії дитинства» стала основою його книги «Остання лекція», що складається з 53 бесід, надиктованих їм своєму помічникові.
Ренді Пауш хотів, щоб його діти, які виростуть без нього, дізналися, яким він був і зрозуміли, в чому полягала його унікальність. Він довго думав над цим сам, поки на нього не зійшло осяяння: він щасливий, тому що у свої 46 йому вдалося втілити всі свої мрії, навіть самі незвичайні і майже нездійсненні.
Згадуючи своє дитинство, Ренді Пауш каже, що тоді йому здавалося, що всі «сім’ї поділяються на два типи: 1) ті, яким необхідний словник, щоб було чим зайнятися під час вечері; 2) і ті, кому він не потрібен». Його сім’я належала до першого типу: словник завжди лежав поруч з обіднім столом. «Якщо у тебе є питання, — казали батьки, знайди відповідь». У їхньому будинку було не прийнято «сидіти і чекати відповіді. Ми знали кращий спосіб: відкрий енциклопедію. Відкрий словник. Відкрий розум».
Свою історію Ренді Пауш розповів усім у надії, що вона допоможе іншим людям здійснити свої мрії.
7. Жак Саломе, Сільві Галланд «Позбався від самотності. Диво спілкування»
Багато людей воліють самотність зовсім не тому, що вона їм подобається. Вони не вміють спілкуватися, будувати відносини і подати себе так, щоб стати бажаним гостем в будь-якій компанії. Їм важко знайти спільну мову і потоваришувати навіть з самим собою. «Пізнай і зрозумій себе», — говорять автори книги. — І ти зможеш почути і зрозуміти інших».
Соціальний психолог Жак Саломе у співавторстві з Сільві Галланд не просто навчає комунікативним навичкам, а розкриває філософію спілкування, розповідає, як почути, що насправді хоче сказати співрозмовник. Як, приміром, витлумачити фразу, яку мати каже дочці або дружина чоловіку: «Я погано себе почуваю, але ти не переживай, йди до друзів, вони чекають»? Чому нас раптом ні з того ні з сього починає дратувати давній приятель? Це незадоволені потреби? Або давні образи? Відповідь знають Жак Саломе і Сільві Галланд.
8. Роберт Чалдіні «Психологія впливу»
Ця книга американського професора психології витримала кілька видань. Приводом для її написання стало бажання розібратися, чому йому часто доводилося опинятися в ролі улюбленої мішенню для різного роду ділків і збирачів грошей, чому він поступався їм і купував непотрібні речі, чому на одне і те ж прохання, висловлене по-різному, відповідав відмовою або згодою.
Об’єктом вивчення стала тактика і стратегія «професіоналів поступливості» — людей, які знають, як змусити інших сказати «так». Ці люди майже завжди домагаються свого, процвітаючі, в той час як ті, хто не може вплинути на інших і змусити їх відступити, зазнають поразки.
Тактики отримання згоди Р. Чалдіні розділив на шість категорій і описав їх у даній книзі.
9. Михайло Литвак «Психологічний вампіризм»
Психологічний вампіризм – явище досить поширене. З ним можна зіткнутися де завгодно: на роботі, в сім’ї, у транспорті тощо Вампірами можуть виявитися не тільки сторонні люди, найчастіше це ті, з ким ми стикаємося щодня: друзі, колеги, начальники, родичі. Можливо, деколи ми самі виявляємо риси вампіризму, не підозрюючи про це.
«Вампирячі» інших, тобто, перекладаючи на них свої проблеми, розповідаючи про свої неприємності, маніпулюючи ними і зриваючи на них свій поганий настрій, вампіри отримують задоволення, їх самопочуття поліпшується, в той час як у їхніх жертв відбувається все навпаки. Стреси, неврози, гіпертонія, виразка шлунка, дерматити та інші хвороби — підсумок спілкування з психологічними вампірами.
Михайло Литвак детально зупиняється на типах вампірів і розповідає, як нейтралізувати кожен з них.
10. Джозеф Халлінан «Чому ми помиляємося. Пастки мислення в дії»
Журналіст, лауреат Пулітцерівської премії Джозеф Халлінан розповідає, як уникнути ментальних пасток і не робити дурних помилок.
Чому ж ми помиляємося? Тому що «Ми дивимося, але не завжди бачимо», «Ми у всьому шукаємо сенс», «Ми всі носимо рожеві окуляри», «Ми любимо порядок», тому що «На іншій стороні пагорба трава не є зеленішою, ніж на нашій». Так називаються деякі глави з книги «Чому ми помиляємося».
У книзі багато цікавих прикладів з життя. Наприклад, у першій главі автор розповідає про ляпи на зйомках кінофільмів із-за того, що сцени знімаються не по ходу сюжету, а упереміш. В результаті ми можемо побачити героїню в намисто і без нього в одній і тій же сцені і т. п. І хоча існують помічники режисера, які мають подібні ляпи виявляти, вони все одно трапляються.
Це говорить про те, що помилки, очевидні для одних, непомітні тим, хто намагається їх побачити. Халлінан пояснює, чому так відбувається. Багато візуальних помилок, пише він, відбуваються тому, що люди бачать те, що хочуть бачити.
