Дитина не слухається маму. З цією проблемою стикалися всі батьки, але від цього вона не стає легше.
Одна справа, коли таке трапляється іноді, але якщо непослух дитини став хронічним, то для мами це переростає в справжнє лихо.
Прогулянки стають нестерпним випробуванням для її нервової системи і для голосових зв’язок дитини. Мама в паніці від свого безсилля. Що вона не так зробила?
Почнемо з того, що найчастіше стикаються з проблемою непослуху мами хлопчиків. Так розпорядилася природа, що у особин чоловічої статі (і не тільки у людей) менш розвинена психологічна адаптивність. Хлопчики важче переживають розлуку з мамою, вони отримують більший стрес від розлучення батьків, ніж дівчатка. Точно так само хлопчики гірше переходять від одного типу поведінки до іншого, вони гірше пристосовуються.
У дівчаток краще розвинена мова, вони більше спілкуються вербально. Хлопчики ж бувають навіть агресивні зі своїми однолітками, можуть відбирати іграшки і затівати бійки.
У дитячих садках групи змішані і у вихователів немає ні часу, ні бажання виділяти когось з дітей, підлаштовуватися під кожного малюка. У групах існують чіткі правила, що можна робити, а що заборонено. Якщо дитина категорично не підпорядковується правилам поведінки в дитячому садку, з нею розмовляє психолог, з’ясовуючи ступінь її адекватності та наявність психічних відхилень. Якщо особливості поведінки викликані захворюванням (аутизм, ДЦП), то дитину вилучають із дитячого колективу, оскільки знаходження поруч з іншими дітьми для неї і для інших дітей небезпечно. Якщо дитина просто розбещена, то її мати продовжує свою декретну відпустку (а вона офіційно може тривати до досягнення дитиною 5 років), а також виводить малюка на коригувальні заняття.
Але, як правило, психічно здорова дитина швидко засвоює правила поведінки в колективі і підпорядковується їм. Діти в дитсадку ходять строєм на прогулянку, сидять в рядочок на горщиках, синхронно танцюють, кажуть співуче і повторюють почуте один за іншим.
Ними керує стадний інстинкт.
Та, як тільки дитина покидає колектив, в ній прокидається новий інстинкт – інстинкт лідера. Якщо у малюка тато або мама начальники, то велика ймовірність, що лідерські задатки могли передатися йому у спадок. Прагнення командувати, наполягати на своєму дано дитині на генетичному рівні. І, якщо в садку вона свої задатки реалізувати не може, то будинку, де вона – центр Всесвіту, це проявляється у всій красі.
До того ж діти прекрасно просікають емоційну податливість мами. І, якщо дівчата мимоволі прагнуть у всьому їй наслідувати, то хлопчики намагаються наслідувати дідуся, батька чи брата. Якщо їх немає, а дитину виховує лише мама чи мама з бабусею, то у хлопчика виникає емоційний пробіл.
Генетично йому дано набір поведінки самця, але дитинчаті не було в кого вчитися. Ось воно і проявляє свою природну натуру так, як йому диктує інстинкт. Відповідно – дитина перестає слухатися маму.
Що в такому випадку порадити мамі? Звичайно, краще всього звернутися до психолога. Грамотний фахівець підкаже, як скоригувати свою поведінку, на які моменти звернути особливу увагу.
І, якшо ви мати-одиначка, ні в якому разі не треба кидатися на всіх чоловіків, вбачаючи в них потенційного батька для сина. Часта зміна «батьків» також не кращим чином позначається на психіці хлопчика. Наберіться терпіння, зверніться до фахівців – і Ваш непосидючий малюк виросте до спокійної, впевненої в собі і у вас людини.