Коли ми стикаємося з відмовою, це завдає нам емоційну травму. Це одна з найпоширеніших ран, які ми отримуємо у повсякденному житті. У минулі часи ми могли отримати відмову лише від тих людей, які входили в наше оточення. Сьогодні ж все трохи інакше.
Завдяки технічному прогресу в нас є соціальні мережі і, навіть, спеціальні програми, де ми можемо знайти друзів або свою другу половинку. Всі ці нововведення дозволяють нам спілкуватися з тисячами людей.
Тому, звісно, може статися так, що хтось не відповість на наше повідомлення або проігнорує нашу відповідь. У підсумку, це призводить до того, що ми відчуваємо себе знехтуваними.
Бувають і такі випадки, коли відмова може поранити дуже сильно, оскільки ми вже заздалегідь вразливі. Наприклад, коли нас кидає кохана людина, коли нас звільняють з роботи, коли від нас наші друзі відвертаються, або коли наша сім’я і найближче оточення більш не бажають мати з нами нічого спільного.
Коли ми стикаємося з подібним нехтуванням, біль може бути настільки сильною, що вона здатна, в буквальному сенсі слова, паралізувати.
Незалежно від того, хто саме нас нехтує, або від кого ми отримуємо відмову, одне залишається незмінним – це заподіює біль. Як правило, це завдає нам набагато більшу муку, ніж ми очікуємо.
Питання в тому, чому це нас ранить. Чому нам стає боляче від того, що комусь з наших близьких друзів не сподобалася фотографія, яку ми опублікували на своїй сторінці у «Фейсбук»? Чому його відмова поставити «лайк» псує нам настрій? Чому щось настільки незначне змушує нас сердитися на нашого друга і призводить до того, що ми починаємо думати про себе в негативному ключі?
Найбільшу шкоду, яку завдає нам відмова або нехтування нами, – це шкода, котру ми завдаємо собі самі. Незважаючи на те, що наша самооцінка і так вже постраждала, ми продовжуємо робити все для того, щоб і зовсім її зруйнувати.
Вся справа в тому, що наш мозок запрограмований відповідати на такі випадки саме таким чином. У зв’язку з цим проводилося дослідження, в якому добровольців поміщали в апарат МРТ і просили згадати останній випадок, коли ними знехтували або відмовили у чомусь. Результати — воістину дивні.
Вчені з’ясували, що у випадку, коли нам відмовляють, активуються ті відділи мозку, що й при відчутті фізичного болю. Саме тому навіть сама, здавалося б, незначна відмова заподіює нам куди більший біль, ніж ми очікуємо.
Чому ж наш мозок запрограмований функціонувати подібним чином?
Психологи вважають, що це пов’язано з тим, як ми розвивалися в процесі еволюції. На початковому етапі розвитку суспільства люди жили в племенах. Оскільки людина просто не могла у той час вижити на одинці, у разі, якщо від неї відрікалось плем’я, це було рівнозначно смертному вироку.
В результаті у людини виробився особливий механізм, мета якого — попередити її про небезпеку у випадку, якщо її плем’я раптом вирішить відректися від неї. Цей механізм і є нехтування або відмова. Люди, які відчували досить сильний біль у разі, коли ними нехтували або, коли їм відмовляли, були більш схильні до того, щоби змінити свою поведінку і, в підсумку, залишитися в племені. Природно, вони передали ці свої гени своїм нащадкам.
Звичайно, емоційна біль – це тільки один з негативних наслідків відмови. Як правило, відмова псує нам настрій, руйнує нашу самооцінку, породжує злість і агресію, а також призводить до того, що ми перестаємо відчувати себе частиною суспільства.
На жаль, найбільша шкода, яку завдає нам відмова – це шкода, котру ми самі собі завдаємо.
Все дійсно так. Ми влаштовані так, що замість того, щоби «зализувати рани», ми ще й починаємо критикувати самі себе. Ми починаємо обзивати себе, використовуючи при цьому самі погані слова. Ми починаємо нарікати на те, що ми зробили багато помилок і приходимо до того, що ми самі собі стаємо огидні.
Іншими словами, незважаючи на те, що наша самооцінка і так вже постраждала, ми все одно продовжуємо робити все для того, щоб і зовсім її зруйнувати. Емоційно здорові люди так не поступають. Це ще й руйнує нашу психіку. Тим не менш у житті кожного з нас були такі моменти, коли ми діяли подібним чином.
Та все ж, не все так погано. Існують куди більш кращі способи контролювати нездорові реакції нашого мозку, позбавити себе від емоційного болю і відновити нашу самооцінку. Ось деякі з цих способів.
Перестаньте миритися з критикою, яку ви висловлюєте самі собі
Як би вам не хотілося скласти список всіх ваших помилок (вже після того, як вами знехтували або відмовили), і яким би природним вам не здавалося бажання покарати себе за все те, що ви, на вашу думку, зробили неправильно, ні в якому разі не робіть цього.
Прикладіть всі зусилля для того, щоб ви були здатні просто провести рефлексію щодо того, що так сталося. Усвідомте, що саме вам слід зробити інакше наступного разу. Немає ніякого сенсу карати себе і критикувати в цій рефлексії.
Наприклад, якщо ви прийдете до висновку про те, що на наступному побаченні вам не варто говорити про ваші минулі відносини, — це відмінний висновок. Однак якщо єдиний висновок, до якого ви прийшли, полягає в тому, що ви невдаха – це положення неправильне.
Ще одна поширена помилка, яку ми робимо, — це те, що, отримавши відмову, ми думаємо, що в ній був якийсь особистий підтекст. Насправді, це зовсім не так. В якій би сфері ми не зіткнулися з відмовою (особистій, професійній або соціальній), ця відмова є результатом того, що ситуація просто склалася так, як вона склалася. Просто так вийшло.
Відновлюйте вашу самооцінку
Замість того, щоб складати список своїх помилок, вам необхідно пригадати про ваші хороші якості.
Найкращий спосіб відновити самооцінку після того, як вами знехтували, — це нагадати собі про те, що у вас є хорошого. Складіть список 5 ваших найцінніших якостей.
Наприклад, запишіть на аркуші паперу ті ваші риси, які позитивно впливають на вашу здатність підтримувати відносини з людьми (ви здатні підтримати людину, розділити її почуття і емоції тощо).
Запишіть ті риси, які говорять про те, що ви хороший друг (ви завжди залишаєтеся вірними своїм друзям, здатні вислухати та інше).
Запишіть ті риси, які говорять про те, що ви хороший працівник (наприклад, ви відповідальні, здатні неухильно дотримуватися етичного кодексу компанії і т. д.)
Виберіть одну рису і напишіть про неї невеликий текст. Обов’язково напишіть, а не просто «прокрутіть» і думки в голові. Напишіть про те, яким чином ця ваша риса приносить користь оточуючим, і про те, як ви використовуєте цю свою рису особистості при наступному зручному випадку. Розцінюйте цей процес як свого роду «швидку допомогу» для вашого емоційного стану.
Ця звичка допоможе вам відновити вашу самооцінку, знизити рівень емоційного болю і знову знайти упевненість в собі.
Знову відчуйте себе частиною соціуму
Ми всі є істотами, які не можуть жити поза соціуму. Ми всі потребуємо, щоб нас любили і цінували ті люди, які нас оточують. Відмова або нехтування нами призводять до того, що ми перестаємо відчувати себе частиною суспільства. Ми починаємо відчувати себе «не в своїй тарілці». Отже, нам необхідно нагадати собі про те, що нас люблять і цінують. Так ми знову відчуємо зв’язок з суспільством.
Якщо колеги по роботі вирішили піти на обід без вас, ви можете пообідати разом з вашими знайомими, з якими ви граєте в теніс. Якщо друг вашої дитини не хоче з нею спілкуватися, зробіть так, щоб ваша дитина якомога швидше зустрілася з іншим другом.
Якщо раптом трапляється так, що людина, з якою ви сходили на побачення, перестала відповідати на ваші повідомлення, зателефонуйте вашій бабусі чи дідусеві. Так ви нагадаєте собі про те, що у вашому житті є люди, яким в радість просто почути ваш голос по телефону.
Звичайно ж, бути нехтуваним кимось або отримати відмову – це завжди неприємно. Однак, якщо ви будете знати способи, як звести шкоду для вашої психіки до мінімуму, як відновити вашу самооцінку, це допоможе вам швидше пережити такі випадки і продовжувати йти вперед. Ви зможете знову знайти упевненість в собі і будете з нетерпінням чекати наступного побачення або випадку, коли ви зможете з кимось поспілкуватися.