Ефіопія — держава в Східній Африці, що займає площу 1,1 млн. км2, на північному-сході омивається Червоним морем. Це одна з перших незалежних держав тропічної Африки, назва якої походить від грецького слова – «Айтьопия» — «країна людей з обпаленими сонцем обличчами». Інша назва Ефіопії — Абіссінія, але воно тепер майже не вживається. Офіційна мова — амхарська.
Територія сучасної Ефіопії входить в найдавнішу область становлення предків людини: вік виявлених тут кам’яних знарядь оцінюється приблизно в 3 млн. років. Практично у всі епохи давнини країна була відносно густо заселена, освоєна господарством, з перших століть нашої ери на її території існували могутні держави. У IV–VI століттях Ефіопія вела жваву торгівлю з Римсько–Візантійською імперією, Індією, країнами близького Сходу. У цей же час сюди проникло християнство. Лише на короткі періоди Ефіопія опинялася під владою то однієїо, то іншої європейської держави (наприклад, в кінці XIX століття Італія утворила колонію Еритрею, що проіснувала всього декілька років).
Західну і центральну частину країни займає Ефіопське нагір’я із середньою висотою 1800 м над рівнем моря, хоча окремі гірські масиви та вершини досягають 3000 і навіть 4000 м. Найвища вершина Ефіопії — гора Рас-Дашан (4623 м) в горах Сымен. В цілому для плато характерні плосковершинні гори, схожі на велетенські столи. Над плато здіймаються конуси вулканів, більшою частиною вимерлих. В їх напівзруйнованих кратерах часто утворюються озера, оточені облямівкою тропічної зелені. Від Червоного моря на південь Ефіопії перетинає зона розломів (північна частина системи Великих Африканських розломів). У глибокої западини Афар, відокремленої від Червоного моря невисоким хребтом Данакиль, на позначці 116 м нижче рівня моря лежить солоне озеро Ассале. Долина річки Аваш і ланцюжок рифтових озер (найбільше — озеро Абая), витягнутих до озера Рудольф в сусідній Кенії, відокремлюють Ефіопське нагір’я від займає південно-схід країни Эфиопско-Сомалійського плато з переважаючими висотами до 1500 м і окремими вершинами до 4310 м (гора Бату). З-за активних розломів Ефіопія відрізняється підвищеною сейсмічністю: землетруси силою до 5 балів бувають щорічно, а раз на п’ять років — і сильніші. У рифтовій зоні також багато гарячих джерел.
Найбільша річка країни — Аббай (Голубий Ніл). Витікаючи з озера Тана, Аббай утворює великий і мальовничий водоспад Тіс-Исат, а потім протягом 500 км тече в каньйоні глибиною 1200-1500 м. Інші великі річки, що впадають в Індійський океан, Вебі-Шебелі і Джуба, а також ще один приток Нілу — Атбара.
Субекваторіальний клімат Ефіопії жаркий, сезонно-вологий, на північному сході — тропічний пустельний і напівпустельний. Западина Афар — одне з найспекотніших місць на Землі (середня мінімальна температура 25 °C, максимальна 35 °C), але на більшій частині нагір’я за рахунок висоти, пом’якшуваючої спеку, середньомісячні температури знаходяться в межах від 15 до 26 °C. В горах трапляються нічні заморозки. При цьому на узбережжях самий жаркий місяць — травень, самий холодний — січень, а в горах — навпаки: найбільш прохолодний місяць липень, найспекотніші — грудень і січень. Дощі випадають переважно з липня по вересень, хоча буває і «малий вологий сезон» у березні–квітні. Сухий сезон триває з вересня по лютий. Середньорічна кількість опадів — від 200-500 мм на рівнинах до 1000-1500 мм (до 2000 мм) в горах центральних і південно-західних районів. Рівнини часто страждають від жорстоких посух, коли дощів немає майже цілий рік.
Третина території країни зайнята пустелями і напівпустелями, особливо виділяються неживі кам’янисті пустелі западини Афар і пустелі Данакиль. На сході Ефіопії розкинулися трав’яні савани і лісосавани зпарасольковидними акаціями, а в південно-західній частині країни в долинах річок і в горах на висотах 1700-1800 м виростають дощові тропічні ліси з пальмами, дикорослими кавовими деревами, деревовидними молочаями, сикоморами (гігантськими фікусами). На висотах понад 3000 м розвинені тропічні аналоги альпійських лісів. Тваринний світ все ще багатий, незважаючи на винищення тварин протягом століть: у саванах зустрічаються слони, зебри, антилопи, леви, сервалы, леопарди, гієни, в напівпустелі Данакиль — страуси. Особливо різноманітний світ птахів, а в прибережних водах Червоного моря великий інтерес представляє фауна коралових рифів. Для охорони фауни створені заповідники і національні парки: на річці Аваш, озері Абията, лісовий парк Меннагеша та ін.
Велика частина населення Ефіопії (всього — близько 52 млн. осіб) відноситься до ефіопської раси — як би проміжної між європеоїдної та негроїдної. Тонкі риси обличчя, хвилясте волосся, високий зріст і шоколадного кольору шкіра роблять більшість жителів Ефіопії надзвичайно красивими. Говорять народи країни на семітських (до них відноситься і державний — амхарська) і кушитских мовах. Частина населення належить до негроїдної раси. Народи амхара і оромо складають 3/4 населення. Дві основні релігії — іслам і християнство, але приблизно 10% жителів дотримуються місцевих традиційних вірувань. Основні заняття — землеробство, скотарство, ремесла. Більшість жителів будує круглі хатини з конусоподібним дахом із соломи. Зберігається традиційний одяг — довгі сукні і накидки, часто прикрашені орнаментами, багатою вишивкою.
Столицю країни — Аддіс-Абебу, розташовану на висоті 2400 м, називають «містом вічної весни» з-за помірного круглий рік клімату. Місто засновано в 1885 р., але зараз у ньому переважають сучасні будівлі. Аддіс-Абеба славиться своїм величезним базаром. Друге за величиною місто — Асмара — розташоване на півночі країни. Воно також вважається самим упорядкованим і красивим містом Ефіопії. Гондар (північніше озеро Тана) до середини XIX століття був столицею імперії, про що нагадують замки XVI–XVIII століть, у ньому знаходиться історичний музей.
Ефіопія — єдина традиційно християнська африканська країна. Однією з її основних релігій є східне християнство (Ефіопська церква), сильні позиції ісламу в усіх периферійних регіонах. Ефіопська Церква дотримується монофізитства.
За переписом 1994 року: християн — 60,8 % (православних — 50,6 %, протестантів — 10,2 %), мусульман — 32,8 %, африканських культів — 4,6 %, інші — 1,8 %.
Довгий час література створювалася головним чином на мові гииз і мала в основному релігійний зміст. Правда, вже в кінці 13 ст. з’явилися перші царські хроніки на пергаменті. У 19 ст. були створені перші твори на амхарській мові, а незадовго до початку Першої світової війни в країні з’явився перший друкарський верстат. Не в останню чергу для того, щоб підтримати розвиток сучасної літератури на амхарській мові, в період свого регентства імператор Хайле Селассіє I заснував видавництво «Бирхан енна Сэлям» («Світло і мир»). Для більшості літературних творів була характерна повчальна спрямованість. Багато драматичних творів було створено після звільнення країни від італійської окупації і вони ставилися на сцені Національного театру або силами студентів університету. На початку 1990-х років в Аддіс-Абебі видавалися три щоденні газети на амхарській мові та одна на англійській.
У традиційному образотворчому мистецтві Ефіопії панував переважно візантійський стиль. Після 1930 значний розвиток одержало комерційне мистецтво, орієнтоване на запити туристів. У творах такого роду часто був присутній сюжет відвідування царицею Савською царя Соломона і вони представляли собою серію лубків, кожен з яких доповнював інший. Приблизно в той же час художники почали розмальовувати стіни кабачків та барів зображеннями національних героїв і святих.
Кухня Ефіопії багато в чому схожа з кухнею сусідніх з нею країн — Сомалі і Еритреєю. Головною особливістю ефіопської кухні є відсутність столових приборів і тарілок: їх замінює інжира — традиційний коржик. Інша яскрава особливість — наявність великої кількості спецій.
Кава — гордість Ефіопії. Тут розроблені цілі ритуали, подібно до китайських чайних церемоній, від обсмажування кавових зерен до пиття кави.
Багато в ефіопській кухні вегетаріанських страв — тут багато мусульман і православних християн, що дотримують суворі релігійні пости. В цілому ефіопська кухня відрізняється великою різноманітністю смаків і ароматів, що створюються завдяки неповторному поєднанню спецій і овочів.
Основа ефіопської економіки — низькоприбуткове споживче сільське господарство. У 70-х роках економічний ріст становив не більше 5 %. А революційні зміни призвели до ще більшого зниження зростання ВВП. Ускладнило економічне становище і втрата Ефіопією портів на Червоному морі. Жорстокі посухи й неврожаї призвели до гуманітарної катастрофи в кінці 20 століття. До кінця 20 століття економічне становище Ефіопії стало поліпшуватися. зростання ВВП склало близько 8 % в рік. Завдяки полегшенню митних режимів зріс рівень інвестицій в економіку країни. Головним інвестором є Китай, Індія, Саудівська Аравія. Основою економічного розвитку в останні роки є закордонні позики і гуманітарна допомога.
Сільське господарство — головна галузь ефіопської економії, що надає 85 % робочих місць. Воно забезпечує близько 45 % ВВП і 62 % експорту країни. Кава займало 39,4 % експорту в 2001-2002 роках. Кава — дар Ефіопії світу. Ця країна — головний виробник кави сорту Арабіка в Африці. Чай є іншою важливою культурою. Забезпечена великими агрокліматичними зонами і різноманітними ресурсами, Ефіопія обробляє всі типи злаків, волокон, арахісу, кави, чаю, квітів, так само як і фруктів і овочів. Більше 140 видів сортів обробляється в даний час в Ефіопії. Потенційно незрошуємі землі оцінені в 10 мільйонів гектарів. Тваринництво в Ефіопії — одне з найбільш розвинених і численних в Африці. Рибальство і лісівництво — також значні галузі. У цих галузях існує великий потенціал для інвестицій.
Різноманітні агрокліматичні умови Ефіопії сприяють вирощуванню широкої гами плодів, овочів і квітів. Овочівництво і квіти — найбільш динамічно розвиваючихся секторів економіки. У 2002 було експортовано понад 29000 тонн продукції плодівництва і 10 тонн квітів. Без перебільшення можна сказати, що сектор квітникарства найбільш привабливий для інвестицій у всій ефіопської економіці.
Ефіопія — найбільша країна в Африці за поголів’ям худоби і також входить в десятку найбільших в світі за цим показником. В Ефіопії налічується 35 мільйонів голів ВРХ, 12 мільйонів баранів і 10 мільйонів кіз.
В Ефіопії 3,3 мільйона вуликів, вона головний виробник і експортер меду та бджолиного воску в Африці. Ця галузь надає чудові перспективи для інвестиції.
Промисловість становить приблизно 15 % ВВП. Головним чином розвинуті харчова, текстильна, шкіряна, деревообробна, хімічна та металургійна галузі. Протягом першого кварталу 2001 року, Ефіопія експортувала продуктів харчування на суму приблизно 54,8 мільйона быра.
Фінансовий сектор дуже мало розвинений, що уповільнює розвиток країни. В Ефіопії не існує біржі. Банківська справа мало розвинена.
Ефіопія є федеративною парламентською республікою, головою уряду якої є прем’єр-міністр. Виконавчу владу здійснює уряд. Федеральна законодавча влада зосереджена в руках двох палат парламенту. Главою держави є президент.
Відповідно до статті 78 Конституції Ефіопії — судова влада є повністю незалежною від виконавчої та законодавчої влади. Однак, за даними доповідей зарубіжних досліджень, Ефіопія займає 106 місце з 167 країн у рейтингу демократичності влади. Її випереджає Камбоджа, яка розташувалася на 105 місці; слідом за Ефіопією йде Бурунді — 107 місце.
У червні 1994 року були проведені вибори в установчі збори, членами якого стали 547 депутатів. У грудні цього ж року зборами була прийнята сучасна Конституція Ефіопії. У травні і червні 1995 року в Ефіопії пройшли перші всенародні вибори національного парламенту і вибори в регіональні органи влади. Однак, більшість опозиційних партій вирішили бойкотувати ці вибори. В результаті перемогу здобув Ефіопський Народний Демократичний Революційний Фронт. Міжнародні та неурядові спостерігачі прийшли до висновку, що вибори пройшли без порушень, і опозиційні партії мали можливість брати участь у виборах, якби виявили таке бажання.
