Еритрея — держава в Північно-Східній Африці, до проголошення незалежності у 1993 р. входила до складу Ефіопії. Країна займає 93,7 тис. кв. км і межує з Суданом і Ефіопією. На північному сході територія омивається Червоним морем. За природними умовами близька до сусідньої Ефіопії: рельєф переважно гористий (північні відроги Ефіопського нагір’я) з висотами до 3248 м (г. Асимба), на сході переходить в пласкохолмистий (частина розташованої в Ефіопії западини Афар). Клімат тропічний пустельний і напівпустельний з високими середньомісячними температурами повітря і різкими добовими їх перепадами, незначною кількістю опадів.
Населення (близько 3,5 млн. осіб) представлена в основному народами тіграі, тигре, беджа, сахо, афари та рядом інших. Половина населення сповідує іслам, половина — християнство. Офіційні мови — тигринья і арабська. Столиця і одне з найкращих і найкрасивіших міст Північно-Східної Африки — Асмера (близько 400 тис. жителів), інші великі міста — Массауа, Асэб.
Природа Еритреї
Більшу частину території займає Ефіопське нагір’я. Уздовж морського узбережжя розташована зона напівпустель і саван. Найвища точка – гора Соіра (2989 м). Корисні копалини – золото, залізо, калійна сіль, магній, мармур, мідь, кухонна сіль, поташ і цинк.
Клімат – субекваторіальний. Виражені сезони – вологе літо (травень-вересень) і суха зима (жовтень-квітень). На плато середні річні температури повітря становлять +17° С, на узбережжі – досягають +30° С. Середньорічна кількість опадів на узбережжі – 200 мм, на Эритрейскому нагір’ї (займає північну частину Ефіопського нагір’я) – від 500 до 850 мм в рік. Трапляються часті посухи (найсильніша 2000). Велика ріка – Текезе, більша частина численних річок (Барка, Гаша, Мереб, Таш та ін) пересихають в період сухого сезону.
На узбережжі ростуть агава, акації, фінікові пальми, евкаліпти, в саванах – баобаби, високо в горах – дерево сикомора та ін. Тваринний світ – антилопи, бабуїни, бегемоти, гієни, дикобрази, зайці, кабани, крокодили, леви, мавпи, багато видів місцевих і перелітних птахів, носороги, різні гризуни і змії, слони, черепахи і шакали. У районі архіпелагу Дахлак налічується 250 видів риб.
Культура Еритреї
Еритрея — унікальний історичний регіон. В долині Барка археологи виявили людське поселення, що датується 8000 р. до н.е. На жаль, більшість історичних пам’яток було зруйновано за довгі роки війни, але деякі архітектурні пам’ятки збереглися. Серед них — в столиці коринфійські колони неокласичного Палацу Губернатора, романська портика Опера Хаус, католицький собор, міська мечеть.
Вигляд столиці багато в чому зберіг риси італійського архітектурного стилю. Раніше будинки будувалися з блоків мадрепора (місцевий будівельний матеріал коралового походження). У сучасних містах будівлі будують з цегли і залізобетонних конструкцій.
В печері Аді Алаути (розташована недалеко від району археологічних розкопок Кохаітто) знайдено 100 скульптурних панно, вирубаних з навколишньої гірської породи. Недалеко від столиці виявлені наскальні багатобарвні і монохромні (жовта охра) розписи, нанесені древньою людиною до початку нової ери.
Поширені ремесла та художні промисли: плетіння з очерету і трави поліхромних підносів, тарілок та інших предметів домашнього вжитку, добре розвинений ювелірний промисел.
Формується на основі творів усної народної творчості. У поезії популярний жанр під назвою «кине» (нагадує церковний піснеспів).
Національна музика має давні традиції, що сформувалася під впливом культурних традицій народів Африки і Азії. Популярна творчість бродячих співаків «хаміна».
Історія Еритреї
Археологічні знахідки, виявлені в долині р. Барка, свідчать про те, що територія сучасної Еритреї була заселена людьми (нілотськими народами, мігрувавшими з долини Нілу) у 8 тис. до н. е. В травні 2002 року на околиці г. Асмера виявлені залишки одного із найдавніших в Тропічній Африці (близько 3 тис. років) поселень осілих землеробів. Про існування Еритреї знали в древньому Єгипті в 3-му тисячолітті до н. е. і називали її «Землею богів».
В 1-10 ст. на території сучасних Еритреї та провінції Тиграй (Ефіопія) існувало раннєфеодальне царство Аксум зі столицею в портовому місті Адуліс, який був великим торговим центром на узбережжі Червоного моря. До 9 ст. значна частина території Еритреї перебувала у складі Аксумского царства, а у 9-13 ст. – під контролем беджа, які створили кілька незалежних держав. У 16-18 ст. частина західних областей країни перебували під окупацією Сеннарского султанату (Судан), а район Массауа і узбережжі Червоного моря були захоплені турками-османами. У серед. 19 ст. спроби підпорядкувати Ефіопії і Еритреї робили правителі Єгипту.
В 1885 році була колонізована Італією. Перебувала під італійським правлінням до поразки італійців від сил союзників у Другу світову війну. Після цього стає британським протекторатом. Після закінчення Другої світової війни і референдуму, проведеного під егідою ООН, було винесено рішення про приєднання Еритреї до Ефіопії на правах федеральної території. На початку 60-х імператор Ефіопії Хайле Селассіє скасував автономію, чим значно посилив сепаратистські тенденції в регіоні. Результатом цього стала Війна за незалежність Еритреї, яка тривала з різною інтенсивністю понад 30 років, особливо після приходу до влади в країні групи офіцерів, які сповідували марксистський світогляд, на чолі з Менгісту. Найбільш значних успіхів рух опору домоглося під час Огаденской війни, вдало використавши зайнятість ефіопської армії в цьому конфлікті.
В кінці 80-х в умовах загального краху режиму еритрейські повстанці не тільки поставили під свій контроль більшу частину території Еритреї, але і активно підтримували дії інших повстанських груп, лідером фронту яких став Мелес Зенауі. У 1991 році повстанці увійшли в Аддіс-Абебу, Зенауі став президентом Ефіопії і через 2 роки, після проведення референдуму була проголошена незалежність Еритреї.
З 1993 року по теперішній час країною керує група ветеранів війни за незалежність на чолі з Ісайя Афеворком, яка зосередила у своїх руках всі гілки влади. Лідери країни систематично відхиляють пропозиції щодо демократизації політичного життя та проведенні виборів під приводом слабкості економічної бази країни та наявності інших пріоритетів. Міжнародні правозахисні організації регулярно критикують положення справ у країні і виставляють низькі оцінки ситуації з правами людини, свободою преси в Еритреї і т. д.
У 1998 р. почалася нова війна з Ефіопією- за спірні території, під час якої загинули десятки тисяч солдатів з обох сторін. Війна призвела до величезних економічних і соціальних потрясінь, залишивши після себе зруйновану економіку, а також величезні заміновані площі землі. Війна закінчилася в 2000 р. поразкою Еритреї і укладенням мирного договору, згідно з яким за дотриманням припинення вогню повинні спостерігати миротворчі сили ООН.
З 2006 р. Еритрея надає активну допомогу сомалійському Союзу ісламських судів і його союзникам, постачала інсургентів зброю та гроші, надавала притулок і простір для політичної діяльності, еритрейські «добровольці» брали участь в громадянській війні на території Сомалі. Основним мотивом такої стратегії є підтримка Ефіопією уряду Абдуллахі Юсуфа.
Економіка Еритреї
Еритрея є одним з найбідніших держав світу. В основі економіки — аграрний сектор.
В аграрному секторі зайнято 80 % населення. Країна відчуває гострий брак родючих земель, в тому числі з-за інтенсивного процесу ерозії ґрунтів. Обробляються біля 5 % земель. Вирощують банани, картоплю, кукурудзу, кунжут (сезам), овочі, папайю, просо, пшеницю, сорго, теффі, бавовну, цитрусові та ін Розвиваються молочне тваринництво, птахівництво, а також рибальство (вилов анчоусів, лосося, сардин, тунця, щуки). Країни Європейського союзу і Японія надали країні фінансову допомогу для розвитку рибного господарства.
Більшість підприємств обробної промисловості — взуттєвої, харчової, нафтопереробної, текстильної тощо — підлягають відновленню. Працюють підприємства по переробці риби і виробництва м’ясо-молочної продукції, виробництва скла, прохолодних напоїв та ін. Добре розвинена кустарна промисловість. Налагоджено промисловий видобуток солі з морської води.
Політика Еритреї
Еритрея – унітарна держава з перехідним урядом. Діє конституція, ухвалена 24 травня 1997. Главою держави і верховним головнокомандуючим збройними силами є президент, обраний перехідним парламентом (Національною асамблеєю). Законодавчу владу покладено на парламент (150 місць), 75 депутатів якого є членами ЦК правлячої партії «Народний фронт за демократію і справедливість» (НФДС), а 15 – представники еритрейської діаспори.
Країна розділена на 6 областей (з травня 1995), які складаються з округів.
Діють Високий і Апеляційний суди, зональні суди першої інстанції і суди шаріату. Для розгляду цивільних справ застосовуються також норми звичаєвого права.
В основі зовнішньої політики – політика неприєднання. У другій половині 20 ст. Еритрея виявилася втягнутою в складний вузол взаємних протиріч і претензій, у яких різною мірою брали участь Джібуті, Ємен, Саудівська Аравія, Сомалі, Судан та Ефіопія. Ускладнювалися відносини з Суданом, влада якого звинувачували Еритрею наданням допомоги южносуданським повстанцям. Виникав територіальний спір з Єменом з-за архіпелагу Ханша в Червоному морі. Встановилося і зміцнюється розвиток співробітництва з Китаєм.
