Фотографування себе стало провідним способом демонстрації себе. Що таке селфі? Чи є в ньому загроза? Чи може подібна поведінка нашкодити? Селфіманію називають новою соціальною епідемією, навіть хворобою. Особливо яскраво залежність проявляється в підлітковому середовищі. Психолог і публіцист Мішель Борба* стверджує, що така зацикленість точно не пройде безслідно для нового покоління.
Феномен селфі придбав свою популярність пару років тому і миттєво в соціальних мережах молоді люди почали викладати свої обличчя. На цьому тлі з’явився ряд публікацій, в яких це явище визнали чи не діагнозом і включили в класифікацію психічних порушень під назвою «селфітіс», тобто обсесивно-компульсивне бажання фотографувати себе.
Так само на цю тему з’явилося безліч гумористичних заміток. Деякі психологи в своїй практичній діяльності виділяють таку поведінку в окремий синдром. Але, як би це не назвалося, воно є в нашій дійсності і до нього потрібно якось ставитися, якось його пояснювати.
Мішель Борба в цих діях бачить деяку потребу людей у визнанні. Ця потреба у вигляді фотографій дуже наполеглива, нав’язлива. Вона повністю зосереджена навколо своєї персони, сигналізуючи, що інші люди не так важливі й значущі.
Таку поглиненість собою пропагують в підлітках самі батьки, готуючи для цього ціле поле нарцисизму. Транслюється програма на досягнення, на успіх.
А як отримати його найшвидшим чином?
Зробити знімок себе красивого і викласти в мережу. Безліч “лайків” – є підтвердження своєї “чудовості”. При цьому, зовсім і не обов’язково здійснювати пряму живу комунікацію з іншими. Є реакція у формі коментаря – значить, його бачать, його оцінюють.
Сучасна реальність така, що гаджети тепер є продовженням самої особистості. В мобільному пристрої є не тільки безліч функціональних додатків, але це і сховище для спогадів у вигляді швидких фотографій. Як часто, напевно, доводилося чути фразу: “у телефоні все моє життя!”.
Чому селфі стало популярним?
Темп життя збільшується, людство живе в потоці величезної кількості інформації, яка просто не встигає оброблятися головним мозком. Тому і створюються більш швидкісні, функціональні варіанти розповісти про щось, не вдаючись до великої витрати часу і ресурсів. Ми вже не поспішаємо на зустріч з одним, щоб поділитися з ним враженнями про відпустку. Ми просто викладаємо свій знімок, який миттєво зчитується іншими.
Живий контакт зменшується, замінюється віртуальним, поверхневим. Внаслідок цього зростає зосередженість на зовнішній привабливості, адже це можна негайно розглянути, оцінити, залучити і т. д. Тут можна створити певну ілюзію себе, підвищити свій матеріальний статус, продемонструвати почуття гумору, ерудицію і т. д. В реальному спілкуванні так швидко це не вдасться, потрібно час і певне поле довіри та елементарної впевненості.
У нашому суспільстві пропагується і виховується нарцисична особистість. Частково селфі цьому сприяє, адже емоційний зв’язок з іншим перетікає в форму відносин з самим собою.
Іншою причиною такої тенденції є прагнення в добудуванні своєї ідентичності. «Лайки» тут сприймаються як прийняття, як критерій оцінки себе. Через селфі люди намагаються відповісти на питання: “Хто я?”, “Який я?”, “Чи подобаюся я іншим?”.
Іноді люди, таким чином, заповнюють власні порожнечі через відсутність емоційної близькості. Виклав пост – комусь він сподобався. І начебто з’являється відчуття присутності когось, чиясь участь.
Якісь інтенсивні і особисті почуття в фотографії навряд чи хто стане викладати, адже це страшно, тут багато тривоги, сорому. Навряд чи ви в просторах Інтернету зустрінете знімок власника сторінки, котрий, наприклад, плаче.
Чому жінки частіше себе фотографують, ніж чоловіки?
Представниці слабкої статі більш критичні до своєї зовнішності, чому ця сфера є важливою для них. І в соціумі прийнято жінку сприймати через її зовнішній образ, чоловік же сприймається через соціальний статус. Тому логічно припустити, що дівчата на своїх сторінках у соціальних мережах викладають в основному знімки свого тіла, обличчя. Хлопці шукають визнання через фотографії своїх машин, улови на риболовлі, вершини гір, які вони підкорили і т. д.
Плюси селфі
Але, незважаючи на безліч негативних або просто сумних сторін, в цій тенденції є і позитивні моменти. Через знімки самого себе можна відстежувати власні зміни. Наприклад, своїх досягнень протягом року, у своїй зміні стилю одягу протягом якогось періоду.
Якщо в цьому немає фанатичності і це не єдиний спосіб ділитися з іншими своїми емоціями, то селфі непоганий метод.
Іноді, це зручна форма спілкування з друзями. Наприклад, ви подорожуєте і вирішили розповісти другу, де ви знаходитесь. У діалозі з’являється знімок приятеля на тлі вокзалу в іншому місті.
Чому деякі заперечують селфі?
Є й ті, хто не викладає власні знімки, або на них обличчя володаря змазано або прикрите волоссям. Звичайно, складно однозначно говорити про конкретну причину, але можна припустити, що такі представники відчувають страх перед відкиданням: “А раптом не лайкнуть? Краще тоді взагалі і не робити!”.
Якщо говорити про патологічну форму неприйняття своєї зовнішності, то варто звернутися до психіатричної термінології. Є таке психічне порушення, як дисморфія. Людина в невротичній формі схильна зациклюватися на найменшій ваді свого тіла, прагнути будь-якими способами її виправити або позбутися. Таке ставлення характерно для підліткового періоду. Дівчата можуть згадати, як вони намагалися накопичити гроші на пластичну операцію по збільшенню грудей.
Але так само і протилежні явища не є нормою, тому поборники або фанати селфі більше схожі, ніж відрізняються. І ті, і інші занадто зациклені на собі.
Ознаки, коли селфі перетворюється в манію:
- перш ніж викласти в соціальну мережу, ви переглянете по 100 разів всі знімки, будете всю ніч редагувати вибраний, поки не отримаєте ідеального результату.
- ви робите selfie при будь-яких емоційно — важливих і значущих подіях;
- сильно тривожитеся, якщо через повільний Інтернет не виходить відразу викласти знімок.
- засмучуєтеся, коли не вдається зробити жодної вдалої фотографії.
- себе знімаєте частіше, ніж близьких або навколишній світ.
- друзі, та й ви самі схильні відзначати, що ви в реальності і, ви на фотографіях дуже відрізняєтеся.
Пам’ятайте, ви справжня людина – є набагато цінніша, аніж віртуальна.
*Мішель Борба (Michele Borba) – всесвітньо відомий американський педагог-психолог. Проводить семінари та програмні виступи по всій Північній Америці, Європі, Азії. Є автором 22 книг, включаючи «No More Misbehavin: 38 Difficult Behaviors and How to Stop Them» (Немає поганої поведінки. 38 моделей проблемної поведінки дитини і як з ними боротися).
Доктор Борба отримала докторський ступінь в галузі педагогічної психології та консультування в Університеті Сан-Франциско. Веде роботу в Департаменті освіти США.