Прийнято вважати, що досягнення поставлених цілей просто неможливо без позитивного мислення. Для цього ви повинні, приміром, уявити, як організовуєте бездоганну презентацію і вбираєте енергію присутніх людей.
Або уявити бездоганну співбесіду і відчути себе на сьомому небі, коли вас приймають на посаду.
Звичайно, ці методи здаються цілком ефективними, але в реальності вони часто призводять до найнеприємніших наслідків. Багато хто з нас домагаються більшого успіху, коли фокусуються на причинах, за яких вони можуть зазнати невдачі.
У цілому ряді цікавих досліджень психологи Джулі Норем (Julie Norem) і Ненсі Кантор (Nancy Cantor) провели порівняння між людьми, які використовують позитивне мислення для досягнення стратегічних цілей, та схильних до захисту песимістів.
Перші з них являють ідеальний варіант розвитку подій, після чого намагаються втілити цей план у життя. А песимістично налаштовані люди розуміють, що події, незважаючи на всі наші оптимістичні очікування, можуть скластися самим невдалим чином. Вони починають уявляти собі все, що може піти всупереч нашим планам.
Що мені робити, якщо я перекину чашку кави на рукав інтерв’юера? Що мені робити, якщо я підготую презентацію на іншій мові? Що мені робити, якщо я забуду, як мене звуть?
Вважається, що оптимісти досягають більшого, ніж песимісти, так як вони більш впевнені в собі. Однак Норем і Кантор встановили, що песимісти, які знаходяться в стані захисту, більш неспокійні і мають більш низький рівень очікувань. І виходить у них зовсім не гірше.
«Я поцікавилася у песимістів, яким чином їм вдається досягати своїх цілей, — написала Норем. – І в підсумку я зрозуміла, що вони досягають успіху саме через свій песимістичний настрій – негативні очікування трансформували їх занепокоєння в дію».
Подання від’ємного результату сприяло виникненню більш сильної мотивації для кращої підготовки і більшого старання.
Оптимістично налаштовані люди і песимісти досягають поставлених цілей при різних обставинах. Якщо ви є песимістом або бажаєте мотивуватися, то найбільш ефективними виявляються досить несподівані стратегії.
1. Не «свистіть», поки працюєте
Звичайно, дослідження показує, що завдяки почуттю щастя ми нерідко стаємо більш енергійними, креативними і досягаємо більшого успіху, а от для людей з песимістичним світоглядом все може бути інакше.
Цікаво, що оптимісти і песимісти грають в дартс з однаковим успіхом. При цьому перші перед грою слухають аудіозаписи для релаксації, а другі думають про те, як кидають дротик і промахуються, що дозволяло і тим і іншим справлятися із завданням на 30% успішніше.
Якщо песимістично налаштовані люди перебувають в гарному настрої, у них з’являється самозаспокоєність, в результаті чого вони втрачають мобілізуюче їх занепокоєння. Якщо ви бажаєте збити з мети песиміста – просто зробіть його щасливим.
2. Заохочення – шкідливо
Вважається, що заохочення надає на людей позитивний вплив. Але не на всіх. В одному з досліджень його учасникам необхідно було зобразити малюнок, який вимагав особливої уваги і зосередженості.
Перед початком роботи керівник експерименту повідомив аудиторії, що познайомився з їхніми оцінками в коледжі, і додав: «Ви домоглися великих успіхів в минулому, що повинно додати вам впевненості у собі. Я вважаю, що і в цьому випадку ви чудово впораєтеся із завданням».
Це напуття дозволило трохи (на 14%) поліпшити результати оптимістично налаштованих людей. А результати песимістів після цих слів, навпаки, погіршилися (на 29%). Похвала зробила їх більш впевненими в собі, знизила занепокоєння і підняла планку їх очікувань.
Як написав Олівер Буркман (Oliver Burkeman) у своїй книзі « The Antidote» («Протиотрута»): «Заспокоєння — це двосічний меч».
3. Час на хвилювання
Іноді, коли людина про щось турбується, ми радимо їй відволіктися. Але знову ж таки, песимістам це не приносить користі.
В одному з досліджень людей попросили відповісти на питання анкети, а потім вирішити математичні завдання. З’ясувалося, що ті песимісти, які відволікалися на заповнення анкети, показували результати на 25% гірше тих негативно налаштованих людей, які вирішували завдання без відволікаючого чинника.
Тобто, якщо песимісти мали на час на «похвилюватися», це дозволяло їм зібратися і мотивувати себе.
4. Досить фантазувати
Дослідження демонструють, що наші позитивні фантазії вбивають мотивацію.
Якщо людина уявляє собі, як скидає зайві кілограми або заводить стосунки з тим, хто їй подобається, її шанси втілити мрію в реальність значно знижуються.
Крім цього, ймовірність досягнення мети зменшується, якщо ми говоримо «Я зможу це зробити», аніж коли задаємо собі питання: «Чи зможу я це зробити?»
Необхідно, щоб стакан був і наполовину порожнім, і наполовину повним.
Оптимісти досягають успіху в тих областях, де необхідно проявляти постійну завзятість.
Приміром, оптимісти в США реалізовували страховок майже на 40% більше порівняно з песимістично налаштованими людьми, і ризик, що вони залишать свою роботу протягом першого року, був у два рази менше.
Психолог Мартін Селігман (Martin Seligman) вважає, що коли ситуація складається невдало, песимісти ставляться до цього як до результату індивідуального (я не можу утримати увагу аудиторії), стійкого (я не зможу навчитися робити це ніколи) та глобального (мене перестануть поважати колеги і дружина або чоловік).
Оптимісти, навпаки, вважають, що якщо презентація не виходить, то, швидше за все, публіка поки просто не готова усвідомити цінності отриманої інформації, або що необхідно потренуватися виступати публічно, а ще краще переключитися на іншу сферу і провести приємний вечір вдома.
Одночасно з цим нам необхідні песимісти, які передбачають найгірше і підготовляють нас до нього. Як демонструють дослідження, люди, котрі ніколи не відчувають хвилювання, виступають з презентаціями не так вдало, у порівнянні з тими, хто хоча б зрідка відчувають переживання.
Крім того, дослідження продемонстрували, що, якщо бізнесмени ставляться до свого майбутнього з оптимізмом, їх стартапи розвиваються набагато повільніше, а коли керівники підприємств дуже оптимістичні, вони схильні залазити в більш глибокі боргові ями. (Це і є поясненням того, що серед фіндиректорів набагато менше оптимістів, ніж серед гендиректорів).
У підсумку обидва ці підходи можуть бути вельми ризиковані, якщо не знати кордонів. Песимізм трансформується в фаталізм, а оптимізм стає руйнівним.
Необхідно навчитися знаходити баланс, поєднуючи переваги обох стратегій. За словами Річарда Пайна (Richard Pine), «найбільш успішні топ-менеджери розуміють, що тотальний оптимістичний настрій таїть в собі велику небезпеку, що розумний і досвідчений керівник намагається відшукати баланс між рожевими окулярами оптимістів і занадто жорстким реалізмом песимістів. Успішний топ-менеджер є одночасно і продавцем, і винахідником, і юристом і інженером».
Якщо ви є людиною, яка у всьому шукає виключно позитив, вам необхідно подумати над своїм ставленням до життя. Успішність не є питанням позитивного або негативного мислення, а питанням того, чи відповідають вибрані вами стратегії вашому образу мислення.
Як вважають психологи Хайді Грант Халворсон (Heidi Grant Halvorson) і Торі Хіггінс (Tory Higgins), найважливіше – чи підходить одне до іншого.
Ну а якщо ви є песимістом, то при підготовці до вирішення важливого завдання, вам варто подумки перерахувати всі свої недоліки і спорожнити келих тривоги, а не впевненості.
За матеріалами сайту — lifehacker.com