Чи вважаєте ви, що турбота про себе є ознакою егоїзму?
Більшість з нас думає, або ж нас вчили так думати, поки ми дорослішали. У підсумку ми почали вірити в те, що бути доброю людиною значить перестати піклуватися про себе і оточити турботою всіх інших… навіть, ціною власного благополуччя.
Чи переконували вас в тому, що ігнорування власних потреб і турбота про потреби оточуючих призводять до щастя і задоволеності? Говорили вам про те, що пожертва собою заради інших призведе до того, що вони теж будуть піклуватися про вас і почнуть вас любити?
Якщо ви відповісте «так» на будь-яке з цих питань, то ось вам ще одне: хіба це дійсно працює?
Багаторічний досвід життя знову і знову доводить мені, що турбота лише про інших призводить до почуття самотності, пустоти, злості, пригніченості і образи.
І на це є своя причина.
Коли ми ігноруємо наші почуття і потреби – ми відмовляємося від самих себе.
Цікаво, як легко ви здатні уявити собі, наскільки боляче може бути людині, якщо її відштовхують або відмовляються від неї.
Уявіть, що у вас є дитина. Замість того, щоби любити її і приділяти увагу, ви відвертаєтесь від неї. Ви вирішуєте подарувати свою любов і увагу дитині, що живе по сусідству.
Хіба ваша власна дитина не відчує себе самотньою, засмученою і скривдженою за це? Варто нам поставити на перше місце проблеми інших людей і гама негативних емоцій поглинає дитину, що живе глибоко всередині кожного з нас. І вони неминуче наростають, змушуючи нас дорого заплатити за свою безкорисливість.
Трепетна турбота про себе є повною протилежністю поняття «егоїзм».
Коли ми вчимося турбуватися про себе, пізнаємо власні почуття та потреби і виконуємо їх, нас сповнює любов і енергія. А ними ми можемо ділитися з оточуючими.
Це справжня і сильна любов, що народжена не бажанням стати «хорошим» і отримати натомість визнання або чиюсь любов. Ця любов не потребує взаємності. І до цього почуття емоційної свободи призводить саме любов до себе.
Коли ви турбуєтесь про себе, а не робите для інших те, що вони повинні робити для себе самі, ви даєте їм можливість навчитися піклуватися про себе. Турбота про людей (що не відносяться до хворих, старих і дітей), здатних подбати про себе самостійно, негативно впливає на них. Таке трапляється при «вертолітному» виховання, коли батьки весь час «висять» над своїми дітьми, вирішуючи за них абсолютно всі питання. Такі діти виростають з почуттям непристосованості до життя.
Якщо ви звикли піклуватися про оточуючих, не звертаючи увагу на себе, то раптове бажання зайнятися собою може не сподобатися людям, адже вони чекають від вас звичної турботи. Але тільки тому, що комусь це не подобається, не означає, що ваша турбота про себе буде викликати у них злість завжди.
Коли ви любите себе і несете відповідальність за свої почуття, ви даєте можливість іншим взяти відповідальність за їх власний стан. Захочуть вони це робити чи ні, не залежить від вас, але ви, принаймні, більше не дозволяєте їм відмовлятися від самих себе.
Те, що зляться, звинувачують вас або ображаються за те, що ви почали любити себе, не означає, що ви погано себе ведете по відношенню до вас або ним. Пам’ятайте: ті, хто насправді любить вас і хоче, щоби ви були щасливі, тільки порадіє вашим рішенням, а ті, хто нехай і несвідомо використав вас, дуже засмутяться.
Треба бути дуже хоробрим, щоб відмовитися від турботи про інших (включаючи бажання контролювати їх), щоб полюбити себе. Тоді і тільки тоді ви зможете поділитися своєю любов’ю з людьми, які теж готові любити. Сподіваюсь, у вас вистачить мужності для цього.