«Мистецтво війни. Закони війни поважного вчителя Суня» — найбільш відомий давньокитайський трактат на тему військової стратегії і політики, основний текст «школи військової філософії». Цей трактат застосовувався у військових діях такими полководцями як Під Нгуен Зіап і Такеда Сінген, а також застосовується в процесі військового навчання в армії США, включаючи військово-морські сили.

Автором трактату є стратег і полководець Сунь Цзи. Спочатку трактат був датований кінцем VI – початком V століть до н. е.., однак після того як в похованні початку епохи Хань в 1972 році була виявлена його розширена версія деякі дослідники стали вважати, що він був створений у другій половині V до н. е. В будь-якому випадку, цей трактат є дуже важливим історичним документом, і велике щастя, що сьогодні у кожної людини є можливість з ним ознайомитися.

Про Сунь Цзи
Сунь Цзи – китайський мислитель, стратег, який жив приблизно в VI столітті до н. е. Він обіймав посаду найманого полководця князя Хо Люя, який правив у царстві У, зумів розгромити сильне царство Чу і захопити його столичне місто Ін, а також завдати поразки царствам Цзінь і Ци. Саме заслуги Сунь Цзи зробили царство У дуже могутнім і дозволили йому стати частиною цивілізованого Китаю.

Виконуючи прохання князя Хо Люя, Сунь Цзи і написав трактат про військове мистецтво «Мистецтво війни. Закони війни поважного вчителя Суня», після чого повернувся в рідне царство Ци, де і прожив решту своїх днів. До речі, на походження від Сунь Цзи багато років потому претендували члени клану Суней – Сунь Цюань, Сунь Це і Сунь Цзянь, які жили в епоху Троєцарствія.

Короткий зміст трактату «Мистецтво війни»

Трактат складається з тринадцяти розділів, кожен з яких присвячений певному аспекту ведення військових дій. Нижче ви можете прочитати деякі положення кількох розділів трактату.

Попередні розрахунки

Війна є вкрай важливим процесом у житті будь-якої держави, і щоб прийти до розуміння її перспектив, необхідно усвідомити п’ять її складових і відповісти на сім запитань.

П’ятьма складовими війни є:

• «Шлях» — ставлення народу до свого правителя, довіра до нього, готовність померти за нього. Сюди належать людські ресурси і харизма, яку має правитель
• «Небо» — той час, який є в розпорядженні воюючої сторони
• «Земля» — недоліки і переваги, якими забезпечує полководця місцевість
• «Полководець» — особистісні характеристики лідера військ, його мужність, неупередженість і розум
• «Закон» — все, що безпосередньо стосується військ: підготовка, рівень офіцерського складу і т. д.

Питання, на які треба дати відповідь:

• Кому з правителів властивий найбільш яскраво виражений «Шлях»?
• Кого з полководців можна назвати талановитим?
• Хто з полководців вже має досвід у використанні «Неба» і «Землі»?
• Чия армія є найбільш дисциплінованою?
• Чия армія є краще навчена?
• Хто з полководців краще розуміє, що відбувається в його військах: хто гідний нагороди, а кого слід карати?

Ведення війни

В процесі ведення війни потрібно самим ретельним чином вести облік витрат, як очевидних, так і транспортних, ремонтних, побутових. Важливо розуміти, якої шкоди слід чекати від війни, щоб мати можливість оцінити користь, яку принесе війна.

Якщо затягувати війну, то всі воюючі сторони будуть нести збитки. Грамотний полководець, який зумів правильно розрахувати потреби, тільки один раз набирає солдатів і запасається харчами.

Стратегічний напад

Битва і перемога – це далеко не найкраще, що здатний зробити для своєї держави правитель, і набагато грамотніше здобути перемогу, взагалі уникнувши бою. Найефективніше зберегти державу ворога і його збройні сили. Перемагаючий без руйнувань, облог і битв може розраховувати на значно більше, ніж він мав спочатку.

Правитель, який некомпетентний в питаннях управління армією, може виявитися великою проблемою для всієї держави. А перемогу можна здобути, якщо полководець вміє вибирати момент для битви і момент, коли його потрібно уникнути, здатний вести битви з використанням як великих, так і дрібних армій, вміє вичікувати і використовувати необережності ворога, здатен самостійно керувати військом.

Форма

Важливо вміти розрізняти перемогу і непереможність. Непереможність є вмінням зберігати себе, а отже, залежить від того, хто має намір бути непереможним. На можливість перемогти впливають дії і плани ворога, виходячи з чого, не існує гарантованих перемог. Перемога пов’язана з наступом, а непереможність – з обороною.

Розумний ватажок спочатку все прораховує, і лише після цього вступає в сутичку – це є приреченням його перемоги. Неграмотний ватажок спочатку вступає в бій, і тільки після цього розмірковує на тему того, що потрібно зробити для перемоги – це є приреченням поразки.

Потужність

Не настільки важливо, управляє ватажок дрібними загонами або численними арміями, набагато важливіше правильне ведення бою і ефективність маневру. Якщо бій ведеться правильно, буде забезпечений ефективний маневр, що забезпечує перемогу, оскільки з’являється безліч варіантів ведення бою.

Також важливо брати в розрахунок потужність і ступінь розрахунку удару. Міць є збиранням сили і управлінням нею, а розрахунок – концентрацією на цілі. Під час сутички міць повинна відповідати змінній обстановці, а розрахунок гарантує здійснення блискавичної атаки.

Повнота і порожнеча

Опинившийся на полі бою раніше супротивника економить величезну кількість сил, а тому провіднику, який направляє війська в бій відразу по закінченні маршу, доведеться керувати втомленим військом, нехай навіть до цього воно було сильніше війська ворога.

Сильний повинен бути знесилений, маючий провіант повинен голодувати, укріпленний повинен бути змушений рухатися. Для дезорієнтації ворога необхідно спочатку виступити в тому напрямку, в якому він і чекає, а потім змінити напрям і йти іншим шляхом. Якщо навіть на довгому шляху не буде засідки, армія прийде до поля бою повною сил.

Для ефективної атаки потрібно нападати на незахищене місце. Для ефективної оборони потрібно захищати місце, на яке не нападають. Коли ворог не знає, де буде проведена атака, і де потрібно захищатися, він буде розпорошувати свої сили.

Боротьба на війні

Боротьба під час війни є складною, і найскладнішим є вміння зробити так, щоб отримати вигоду з лиха, а обхідний шлях перетворити в прямий. При русі по обхідному шляху потрібно відволікати ворога, заманюючи його вигодою, змусивши тим самим скинути темп. Боротьба під час війни є небезпечною, адже, намагаючись отримати вигоду, можна понести втрати, а армія, у якої немає запасів, швидше за все, загине.

Важливість інформації не може бути переоцінена. Якщо не знаєш задумів потенційних союзників, не слід укладати угоду з ними. Якщо не знаєш обстановку і рельєф, неможливо направляти війська і домогтися переваг на місцевості.

П’ять небезпек

Особливості місцевості повинні бути враховані завжди. Табір не потрібно розбивати в центрі бездоріжжя, не треба довго стояти там, де відсутня вода, ліс і природні укриття. У тих місцях, де з’єднується безліч шляхів, потрібно укладати союзи з сусідами, щоб запобігти несподіваного нападу на якому-небудь з шляхів.

П’ятьма небезпеками полководця є:

• Бажання померти у що б то не стало – полководця можуть вбити
• Бажання вижити в що б те не стало – полководця можуть полонити
• Надмірний гнів – полководця можуть почати зневажати
• Надмірна чутливість – полководець занадто багато чим може бути ображений
• Надмірне людинолюбство – полководець може швидко залишитися без сил

Дані небезпеки є не просто недоліками полководця, але і бідою для всієї армії.

Замість висновку

Звичайно ж, ми згадали лише про небагато ідей, про які розповідає у своєму трактаті «Мистецтво війни. Закони війни поважного вчителя Суня» Сунь Цзи. Але в цьому є своя перевага – бажання вивчити цю унікальну роботу стає ще сильніше, і це далеко не випадково.

Дві з половиною тисячі років – це величезний термін для будь-якої книги. А та книга, яку використовують в якості підручника різні люди протягом усього цього часу – воістину унікальний випадок, якщо, звичайно, не розглядати різні писання. Але навіть з ними «Мистецтво війни» може позмагатися в популярності – кожен абзац цієї книги приховує в собі безцінний досвід видатного філософа і полководця, який може стати в нагоді не тільки на війні, але і в звичайному мирному житті.