Всі ми знаємо, чим більша кількість своїх потреб буде реалізовано, тим більших висот ми зможемо досягти в житті. Але власне реалізація потреб в першу чергу залежить від нашої мотивації. Сьогодні існує безліч різних мотиваційних теорій. У даній статті мені хотілося б розповісти, напевно, про найпопулярнішу з них – теорію мотивації Маслоу.
У 1943 журнал Psychological Review опублікував статтю Абрахама Маслоу, надруковану під назвою «Теорія мотивації індивіда». У межах даних міркувань Абрахам Маслоу намагався виробити формулювання мотивації індивіда, яка при цьому базувалася б на його потребах.
Різниця теорії мотивації Абрахама Маслоу з роботами знаменитих в той період фахівців в психологічній сфері, таких як Скіннер і Фрейд, висновки яких в більшості своїй були умоглядними або грунтувалися на звичках звірів, була в тому, що вона грунтувалася на експериментах з індивідами в умовах лікарняних установ .
Піраміда Маслоу
Базис мотивації по Маслоу становить п’ять базових потреб:
- сексуальні і плотські – в русі, диханні, даху над головою, відтворенні потомства, вбранні, відпочинку і т. д.
- потреби пов’язані з безпекою – впевненість в майбутньому, безпеку і стабільність в житті, в оточуючих людях, прагнення не допустити неправильного поводження, у гарантованій зайнятості;
- потреби суспільного характеру – в взаємодії з соціумом, в любові, в знаходженні в соціальній групі, в увазі до себе, внесення вкладу у спільну діяльність, турботі про ближнього;
- потреби в самооцінці – потреби в повазі “значимих інших”, в соціальному статусі, в кар’єрному просуванні, престиж і визнання;
- моральні потреби – (потреби в вираженні за допомогою творчості), втілення своїх навичок і умінь.
Перша пара потреб по моделі мотивації Маслоу відносяться до першорядних (вроджених), три, що залишилися, – до другорядних, соціально-набутих. Маслоу мав думку, що потреби реалізуються поетапно – від потреб нижчих до вищих.
Поведінка мотивуватиметься потребами більш високого рівня тільки, якщо задоволені потреби нижчого щодо її рівня. У своїй моделі Маслоу дав початок принципам домінанти або підпорядкованості, що істотно відрізняє його модель від інших схожих. Інтенсивність конкретної потреби залежить від займаного нею місця в ієрархічної структурі. Потреби фізіологічного характеру є першорядними і утворюють поведінкову домінанту. Діяння і помисли індивіда, потреби фізіологічного характеру якого є не задоволеними, будуть цілком орієнтовані на їх виконання.
Виходить, метою існування подібного індивіда стане якраз дана потреба. Але коли відбувається виконання потреби, трапиться зміщення цілей цього індивіда на виконання потреби більш «вищого» порядку …
Потім йдуть потреби в безпеці. Зазвичай, в їх склад включають: саму потребу в безпеці індивіда (захист від труднощів, які залежать від життєдіяльності), в прагненні до стабільного існування, потреба в організованості, структурі, законності і інші (ґрунтуються частково подібно першої групи потреб – на інстинктах самозбереження). Дані потреби будуть переважати над усіма іншими виключно в крайніх ситуаціях, коли індивідом усвідомлюється велика ступінь небезпеки, під страхом смерті.
Якщо потреби фізіологічного характеру і потреби в безпеці задоволені на необхідному рівні, робиться нагальною потреба в любові, прихильності, і мотиваційною спіраллю починається наступний виток. Індивід починає відчувати відсутність друзів, подруги, коханої або потомства так, як не відчував раніше. Він хоче отримати дружніх, близьких відносин, йому потрібна соціальна група, яка змогла б дати йому подібні відносини, сім’я, в якій він би зміг відчути себе своїм. Якраз ця мета перетворюється в найважливішу для людини.
Можливо, він уже забув про те, що не так давно, коли відчував потребу і голодував, при слові «любов» у нього лише виникала несхвально посмішка. А з цього часу він мучиться від самотності, він з особливою хворобливістю переживає свою відторгнутість, розшукує інформацію про предків, шукає друга, людину з такими ж інтересами.
Потреби у визнанні діляться на два типи. У перший входять прагнення, мають зв’язок з поняттям «досягнення». Індивіду необхідно відчувати свою всесильність, правомочність, адекватність, йому необхідно відчуття самодостатності, впевненості. В інший тип потреб входить потреба в репутації, потреба в придбанні уваги, статусу, визнання.
На тлі втілення потреб в повазі, престижі у індивіда виникає відчуття самовпевненості, почуття власної важливості, своєї відповідності навколишнього світу, почуття, що він є корисним і потрібним цьому світу. Не втілена потреба, навпаки, викликає у людини почуття приниженості, нікчемності, які зі свого боку є приводом для смутку, на їх фоні виникають невротичні і компенсаторні процеси.
Нехай всі зазначені потреби індивіда задоволені, можна чекати, що він через деякий час знову зіткнеться з незадоволеністю від того, що його заняття зовсім не таке, в якому полягає його призначення. Зрозуміло, що музиканту потрібно захоплюватися музикою, живописцю – написанням портретів, а поетові – утвором поем, якщо вони бажають жити в єднанні з собою.
Дану потребу можна охрестити потребою в самоактуалізації. Людина починає пошуки тієї області і тієї діяльності, в якій їй вдасться показати всі свої здібності, які розрізняються з навичками інших індивідів. У кожної людини це може протікати по-різному. Декому дуже кортить досягти позамежних висот, а хтось має невеликі амбіції і задовольняється малим. Певний зв’язок проглядається з інтелектуальними здібностями самого індивіда. Чим вище інтелект особистості – тим більш вимогливими є її бажання, тим більше індивідуальні потреби в самоактуалізації.
Маслоу зробив такий висновок, що потреби більш низького рівня діють у всіх людей в рівній мірі, а більш високі в різній мірі. З цієї причини саме вищі потреби в великій мірі диференціюють індивідів.
В цей же час, чим вищий рівень потреб, тим більше важлива роль самого індивіда в їх свідомому освіту. Індивід, рухомий потребами, в свою чергу створює їх зміст. Всі потреби діють циклічно, таким чином в черговий раз повторюються, проте на рівні вище.
Активуйте свою мотивацію:
- Потрібно визначити (тільки чесно) власну мотивацію для кожної області свого життя (роботи, любові і т. п.). На якому ви зараз рівні? Чи є до чого прагнути?
- Якщо ваші потреби знаходяться ще на нижчому рівні, розкиньте мізками, може це є таким на тлі недостатнього задоволення в межах цього ступеня; або ви, справді, застоялись, і даний рівень перестав відповідати вимогам вашого поточного статусу?
- Постійно говоріть собі про своє чергове поставлене завдання, наприклад: «У своїй кар’єрі я бажаю досягти успішності і престижу».
- Не брешіть самому собі. Не можна давати собі поблажливості, об’єктивно оцінювати власні здібності.
- Повісьте визначення бажаного рівня претензій на будь-яке чільне місце.
- Періодично повторюйте для себе: «Я роблю це, для того, щоб …………………….».
- Можливо, розуміння необхідності в просуванні виникне не моментально. Але намагайтеся довести собі це щодня протягом довгого часу.
Тим часом, ми переконуємося в тому, що величезна кількість індивідів припиняє просуватися далі, коли досягають успіху, престижу, визнання. Домігшись конкретного статусу в деякій області, люди часто доводять себе, що вони вже мають всі, що їм було потрібно (адже деякий час назад це являло собою заповітну мрію). Тільки через деякий час, вони починають усвідомлювати, що даремно припинили рух, і нинішня обстановка вже не відповідає їх вимогам. Однак втрачений час пішов безповоротно.
Не слід припиняти рух на початкових стадіях втілення потреб – повноцінність існування полягає в тому, щоб невпинно вдосконалювати себе і навколишнє середовище. В іншому випадку ваше життя буде проходити непомітно, нудно і похмуро, буде сприйматися як належне.
