Миші вважаються дивовижними істотами, здатними вижити у найпростіших умовах. Цих гризунів здавна використовують у лабораторіях з метою проведення експериментів, а в дикій природі миші відтворюють великі зграї.
Вченими Єрусалимського університету було виявлено, що миші мають схожість із людиною. Якщо мишу збільшити до людського зросту і випрямити її скелет, стає ясно, що суглоби людини і гризуна однаково влаштовані, а кістки з рівною кількістю деталей. Вчені навіть казали, що вивчення функцій людських генів на мишах простіше, ніж на людях.
На Сході миші сприймалися не так, як на Заході, де про них говорили лише з негативом. У Японії ж, наприклад, миша була супутницею бога щастя. У Китаї за відсутності у дворі та в будинку мишей у домогосподарів виникала тривога.
Усі думають, що мишам подобається сир. Але ця думка помилкова, тому що такі гризуни люблять харчуватися продукцією з великим вмістом цукру, наприклад, зернами та фруктами, а об’єкти із сильним запахом сиру можуть викликати у них огиду.
Для лабораторних експериментів зазвичай застосовуються кольорові та білі миші, що виводилися селекцією. Ці гризуни не дикі, зручні в обігу і їдять різні корми, особливо спеціальні брикети, якими їх вигодовують у науково-дослідних центрах.
Миші мають сильний материнський інстинкт і не лише стосовно своїх дітей. Якщо підкинути самці миші кілька чужих дитинчат, вона їх вигодує як своїх.
Кімнатні миші чудово відчувають висоту та побоюються її. Саме тому миша, що залишилася без нагляду, ніколи не почне спускатися стрімголов з тумбочки або стола.
Протягом усього життя зуби-різці мишей постійно сточуються і поступово набувають необхідної їм довжини.
Миша має пропорційну будову. Її тіло та хвіст мають однакову довжину.
Стародавні єгиптяни з мишей готували зілля та приймали його як лікарський препарат проти різних захворювань.
Кожній людині потрібно поповнювати запаси вітаміну С в організмі, а мишам цього робити не доводиться, тому що вітамін С у них виробляється автоматично.
Найзнаменитішим мишеням є Міккі-Маус, про яке вперше дізналися у 1928 році.
У деяких африканських та азіатських державах миші вважалися делікатесом. Так, наприклад, ними не гидують у Руанді та у В’єтнамі.
Слух у мишей приблизно в 5 разів гостріший, ніж у людини.
Миші є дуже полохливими істотами. Перед тим як вибратися зі свого укриття, цей гризун уважно вивчить обстановку. Помітивши небезпеку, миша втече, сховавшись після цього у затишному містечку.
Серце такого гризуна б’ється із частотою 840 ударів за хвилину, а температура його тіла становить 38,5-39,3 градусів по Цельсію.
Між собою миші здатні спілкуватися з допомогою звуків. Частину цих звуків людина чує у вигляді писку, а решта – це ультразвук, який не сприймається нами. У шлюбний період з допомогою ультразвуків самці привертають увагу самок.
Миша здатна пролізти у найвужчу щілину. Ця можливість у неї завдяки відсутності ключиць. Власне тіло цей гризун просто стискає до необхідного розміру.
Зір миші кольоровий. Вона бачить і розрізняє жовтий та червоний кольори.
Самки мишей рідко скандалять між собою. Вони спільними зусиллями здатні виховати потомство, не виявивши до чужих дитинчат жодної агресії. Самці мишей не беруть участь у вихованні малюків.
Слово «миша» походить від стародавньої індоєвропейської мови, що в перекладі означає «злодій».
Здатність мишей повністю регенерувати пошкоджені тканини серцевого м’яза шокувала суспільство. Перш ніж вдалося виявити у гризуна таку здатність, вважалося, що ця функція втрачається всіма живими істотами, що стоять на еволюційних сходах вище рептилій.
У сітківці очі миші вдалося виявити структуру зі світлочутливих клітин, що вплинула на роботу біологічного годинника. Якщо сліпа миша має очі, то вони живуть у такому ж добовому ритмі, що й у зрячих гризунів.
Кожна миша на лапках має спеціальну залозу, завдяки якій гризун мітить територію. Запах цих залоз передається всім предметам, якого вони стосуються.
Найсильніша миша, яка змогла перемогти всіх претендентів у процесі кровопролитних битв, вибирається ватажком. Ватажок повинен наводити лад серед членів зграї, тому що у мишей переважає жорстка ієрархія.
У природі миші вважаються найактивнішими у нічний час доби. Саме з настанням темряви вони починають шукати їжу, рити нори та охороняти власну територію.
Сучасними вченими було виділено приблизно 130 різновидів домашніх мишей.
При бігу миша розвиває швидкість до 13 км/год. Цей гризун також добре дереться по різному типу поверхонь, стрибає та плаває.
Миші не здатні довгий час спати або спати. За день у них трапляється до 15-20 періодів активності з тривалістю кожного з них від 25 хвилин до 1,5 годин.
У мишей трепетне ставлення до чистоти власного сховища. Коли миша помічає, що її підстилка забруднилася чи промокла, вона залишає старе гніздо і будує нове.
За день такий гризун повинен випивати до 3 мл води, адже в іншій ситуації через кілька днів миша помре через зневоднення.
За рік миші можуть призвести до потомства до 14 разів. При цьому щоразу у них народжується від 3 до 12 мишенят.
Найменша миша в довжину досягала 5 см разом із хвостом. Найбільша миша мала довжину тіла 48 см, що зіставлялося з розмірами дорослих щурів.
Наприкінці 19 століття вдалося створити клуб з виведення різних видів мишей. Дивним вважається те, що цей клуб працює і зараз.
Давньогрецький Аполлон був богом мишей. У деяких храмах миші містилися для опитування богів. Їхнє швидке розмноження було знаком божественного розташування.
Миші можуть поводитися відважно і сміливо. Іноді вони нападають на тварину, яка у кілька разів перевищує їх розміри.
Білі миші розводилися японцями ще 300 років тому.
У країнах Близького Сходу живуть голчасті миші, які можуть скинути власну шкіру за небезпеки. На місці скинутої шкіри згодом виростає нова і покривається шерстю.
Коли самець миші починає доглядати самку, він співає мишачу «серенаду», яка і приваблює протилежну стать.
У Стародавньому Римі мишами рятувалися від розпусти. Для цього дружини мазали своїх обранців мишачим послідом. Це гарантувало, що чоловік не ходитиме «наліво».
Миші приносять користь не тільки тому, що кішка, з’їдаючи її, буде здоровішою і моторнішою. Є і фізіологічне пояснення. У шерсті мишей є багато сірки, а при поїданні її кішка захищається від облисіння.
Миші часто готують для себе запаси на зиму, але це не означає, що їхня активність у цей період різко падає. Їхні пересування проводяться під снігом, адже саме там вони шукають їжу.
У Древньому Єгипті вважалося, що миші народжувалися з мулу річки Ніл або з домашнього мотлоху. Вони жили в храмах, а за їхньою поведінкою священики пророкували майбутнє.
