Інноваційне інвестування немислимо без засобів, часом дуже істотних. Якщо нова бізнес-ідея або технологія — це серце венчурного ринку, то капітал, що вливається, — його кров.
Ринок венчурного капіталу має яскраво виражену специфіку і відрізняється від класичного. У чому полягають ці відмінності? Які особливості та характеристики венчурного капіталу? Його джерела? Розберемо докладно.
Що таке венчурний капітал
Кошти (переважно у грошовій формі), що вкладаються інвестором у високоризиковий інноваційний проект, спрямований на отримання надприбутку в довгостроковій перспективі, замість частки, що купується в капіталі компанії.
Як випливає із назви, ключові характеристики венчурного капіталу:
- підвищений рівень ризику;
- тривалий дискретний період вкладень (3-5 років);
- тривалий термін окупності (5-10 років і більше);
- прогнозована висока ефективна ставка доходності (від 25-30% річних).
Трохи історії. Ринок венчурного капіталу зародився у середині ХХ століття. Генерал Доріот заснував науково-дослідну компанію, найуспішнішим стартапом якої став проект Digital Equipment Corporation (1959). Після розміщення акцій у 1968 році компанія принесла власникам 37 млн дол. при стартових інвестиціях у 70 тис. дол. Ефективна річна ставка: 101%. Подальший розвиток світового ринку пов’язаний із Кремнієвою Долиною.
Цільові види
Тривалість та дискретність періоду вкладень визначено кількома проектними стадіями в інноваційному підприємництві.
Передстартовий капітал. Використовується для організації пошуку та ретельного аналізу нових бізнес-ідей, технологій та продуктів, проектів у стадії розробки чи запуску, перспективних молодих компаній. Потрібнен також для завершення науково-дослідних розробок, створення прототипу, формування бізнес-плану та підготовки до запуску.
Фінансування на цій стадії найчастіше здійснюється з допомогою власні кошти ініціаторів проекту, коштів залучених індивідуальних інвесторів і бізнес-ангелів.
Стартовий капітал. Направлений на організацію виробництва та виведення товару ринку.
Капітал раннього розвитку. Призначений для налагодження бізнес-процесів та технологій, а також для стартового просування продукту.
Капітал розширення. Компанія потребує додаткових засобів для отримання стратегічної переваги шляхом різкого кількісного чи якісного зростання (захоплення частки ринку).
Мезонінний капітал. Може знадобитися на стадії, що передує виходу з проекту, з метою реорганізації та передпродажної підготовки.
Цільове фінансування, спрямоване на специфічні цілі.
«Рятувальний» капітал — вкладення, спрямовані на виведення компанії з кризи та запобігання банкрутству.
«Заміщаючий» капітал – призначений для заміни зовнішніх боргових джерел фінансування власними коштами.
Форми фінансування
В якості капіталу у 99% випадків інвестуються кошти та його еквіваленти. Однак схема фінансування також допускає використання основних засобів (наприклад, на етапі будівництва), ліцензій та патентів на інтелектуальну власність.
Залежно від юридичної структури угоди фінансування найчастіше набуває таких форм:
- вклади в капітал створюваної чи чинної компанії;
- звичайні та привілейовані акції;
- рідше – облігації та видані позики з правом конвертації в акції.
Як бачимо, в більшості випадків йдеться про прямі або портфельні інвестиції. Що це таке?
Прямі інвестиції характерні для стратегічних інвесторів, які бажають зберегти повний контроль над проектом до моменту виходу (наприклад, індивідуальні інвестори, бізнес-ангели, великі компанії).
Портфельні інвестиції — характерні для інших інвесторів, які розглядають проект лише як спосіб отримання надприбутку, і не претендують на участь в управлінні (наприклад, синдиковані інвестори, венчурні фонди).
Чому позики не є характерними для венчурних інвестицій?
Тому що вкладник розраховує на надприбутки, які отримують на етапі виходу з проекту шляхом продажу частки бізнесу. Нормальний ринковий рівень рентабельності (у вигляді відсотків із позики) його не влаштує, оскільки не покриє збитки від невдалих проектів.
Як наслідок, венчурний капітал є «закритим», тобто не є в обігу на фінансових ринках до виходу.
Джерела венчурного капіталу
- Активи ініціатора проекту. Особисті накопичення, гроші, взяті у борг у приватних осіб.
- Залучені кошти індивідуального інвестора (бізнес-ангела).
- Синдикований капітал інвесторів. Акумульовані кошти кількох приватних інвесторів та бізнес-ангелів.
- Способи накопичення: біржі стартапу та краудфандингові платформи (докладно розглянуті у статті «Інвестиції в стартапи» ), закриті партнерства, клуби інвесторів.
- Корпоративне фінансування окремих промислових та торгових компаній, корпорацій, холдингів.
- Портфельні вкладення фінансових та банківських організацій.
- Капітал інвестиційних фондів прямих інвестицій.
- Капітал державних, приватно-державних та приватних венчурних фондів.
- Державна підтримка у формі грантів та субсидій.
- Кошти НДІ, фондів підтримки науки, розвитку технологій.
- Рідше: активи бізнес-інкубаторів, бізнес-акселераторів та технопарків.
Останні більшою мірою націлені не на фінансування, а на майнову та соціальну підтримку проекту:
- створення пільгових умов роботи (спеціальні податкові режими, ліцензування тощо);
- надання майнових комплексів та офісних приміщень;
- навчання управлінців та проектної команди;
- консультаційна, юридична, бухгалтерська, логістична та PR підтримка.
Спільна участь державних та приватних інвесторів при формуванні венчурного капіталу має свої плюси та мінуси.
Плюси: держава бере на себе частину ризиків, принципову можливість виведення нового продукту чи технології на ринок вже підтверджено (наявність об’єктів інтелектуальної власності).
Мінуси: численні джерела венчурного капіталу породжують складну структуру угоди, що ускладнює юридичні та економічні взаємини інвесторів між собою (держава, бізнес-інкубатор, венчурні фонди, краудфандинг).
Висновок
Розглянуті особливості венчурного капіталу визначають його недоліки:
- Ризик повністю належить інвесторам.
- Можливість перекласти частину ризику на плечі фінансових організацій (кредити та позики) мінімальна (кредитування венчурного бізнесу не поширене).
- Можливість знайти альтернативних інвесторів на перших етапах жорстко обмежена. Якщо це відбудеться на наступних етапах проекту, зростає ризик втрати контролю внаслідок розмиття портфеля інвесторів.
Як переваги можна відзначити:
- Низьке фінансове навантаження на проект. Відсутність будь-яких поточних фінансових витрат як відсотків за кредитом, дивідендів тощо.
- Максимально ефективне використання. Весь прибуток на ранніх етапах реінвестується та спрямовується на максимально швидкий розвиток компанії.
