Чому нам так важко просити пробачення, а наші вибачення не завжди звучать переконливо? Представляємо поради психолога Гая Вінча (Guy Winch), клінічного психолога, доктора філософії, члена Американської психологічної асоціації. Це нарис про правила, які перетворюють банальні слова в інструмент ефективного відновлення довіри і поваги у стосунках.
Уміння визнавати свою провину і приносити вибачення є однією з характеристик зрілої особистості. Але часом вибачення помилково сприймаються лише як важлива частина соціокультурних норм, і нас з дитинства, як тільки ми опановуємо здатністю конструювати елементарні речення, вчать говорити: «Прости мене, я не спеціально».
На жаль, цей навик не завжди розвивається протягом життя і часто застряє на тому самому рівні, якому нас навчили. Тому і вибачення дорослих людей часом звучать абсолютно неспроможними, як дитячий лепет.
Чому нам так складно вибачатись?
Вибачатися – це означає визнавати свою помилку і неправоту. Потрібна певна мужність для того, щоб показати, що ти не ідеальний.
В дитинстві від нас вимагали вибачень, змушуючи піти подумати про свою поведінку або погрожуючи позбавленням солодощів або мультиків. Це сприяє тому, що соціокультурні норми не усвідомлюються і не виховуються внутрішньо, а насаджуються ззовні, супроводжуючись почуттям нерозуміння, ущемлення, скривдженості.
Тому багато хто з нас разом з навиком вибачення надовго засвоюють і почуття приниження, яке супроводжує те, що дорослі, наділені владою над дітьми, вимагають того, чого дитина не хоче або просто ще не може зрозуміти.
Як наслідок, можна часто чути, як в спробі уникнути почуття приниженості вже дорослі люди не завжди вибирають дійсно вірні формулювання. Напевно вам знайомі такі фрази: «Вибач мене, якщо я тебе образив(а)», або «Прости мене, але я вважаю…» – іноді ми їх вимовляємо не свідомо, не віддаючи собі звіт в повній мірі в тому, що ці «якщо» і «але» говорять про деяку нещирість вибачаючогося.
Вони приховують невпевненість вибачаючогося в тому, що він дійсно кається і розуміє, чим образив іншу людину. Це легше зрозуміти, коли ви опиняєтеся на місці того, у кого просять вибачення подібним чином: формально вибачення прозвучало, але бажання пробачити не з’явилося.
Є велика різниця між тим, щоб сказати «я вибачаюся» чи «прошу прощення» і «пробач (вибач мене), будь ласка».
У першому випадку ми апелюємо до себе, і це більше схоже на формальне виконання соціальних умовностей. У другому випадку ми звертаємося до людини, чиї почуття зачепили тим або іншим чином. Це набагато складніше, тому що робить нас вразливими: інша людина може як пробачити нас, так і не приймати вибачень.
Навіщо потрібно вибачатися?
Чому ми взагалі просимо вибачення? Спробуйте задати це питання собі або комусь із своїх знайомих, і, напевно, ви почуєте у відповідь щось подібне: «Тому що я був не прав(а)/помилявся(лась)», або «Це було єдино правильне/зріле/відповідальне рішення».
У цьому-то і полягає проблема: подібні мотиви не відображають того, на досягнення чого вибачення насправді повинні бути спрямовані.
Вважається, якщо ви вибачаєтесь – значить, ви когось образили, засмутили, підвели – порушили чиюсь емоційну рівновагу. Тому основною метою вибачень повинна бути спроба її відновлення, свого роду відшкодування емоційної шкоди та отримання щирого прощення.
Для того щоб вибачення були дієвими, вони повинні бути сфокусовані на почуття та потреби іншої людини, а не на власні.
Фундаментальне нерозуміння того, хто все-таки є центром вибачень, часто стає причиною, по якій публічні вибачення багатьох політиків, спортсменів та інших знаменитостей звучать відверто нещиро і чому настільки багато хто з наших власних зусиль виявляються неефективними.
Відповідь проста: ми не намагаємося допомогти іншій людині почувати себе краще, ми прагнемо до того, щоб самим відчувати себе краще.
Як правильно просити вибачення
Вибачення – інструмент, що демонструє усвідомлення і визнання факту порушення соціальних очікувань або норм. З його допомогою ми беремо на себе відповідальність за наслідки наших дій, просимо вибачення у того, кого скривдили, і таким чином робимо крок назустріч відновленню довіри і поваги у наших відносинах.
Це формулювання означає, що для того, щоб вибачення були ефективними, вони повинні містити в собі наступні ключові компоненти:
- Чітко сформульоване послання «Пробач (вибач) мене».
- Вислів жалю за те, що сталося.
- Визнання того, що соціальні норми або очікування були порушені.
- Вираз співчуття.
- Прохання про прощення.
Найбільш важливим з цих п’яти моментів, про який, на жаль, ми часто забуваємо, є вираз співчуття. Для того, щоб інша людина по-справжньому простила нас, вона повинна побачити, що ми змогли усвідомити і немов на собі відчути все те, через що вільно або мимоволі змусили пройти її. Зробити це переконливо набагато важче, ніж може здатися. Давайте розглянемо це на прикладі.
Ситуація:
У вас був важкий день на роботі, ви в жахливому настрої повертаєтеся додому, вже пізно, і ви відчуваєте себе дуже розбитим і роздратованим, щоб йти на день народження вашого дуже хорошого друга. Крім того, вам здається, що в такому стані вам краще триматися подалі від людей і нема чого псувати настрій оточуючим. Ви прокидаєтеся на наступний ранок з болісним почуттям провини, яке посилюється, коли ви починаєте аналізувати ситуацію і розумієте, що навіть не подзвонили другу, щоб попередити, що не прийдете.
Рішення:
Що потрібно врахувати, щоб ваші вибачення були щирими і ефективними? Перш ніж продовжити читання, складіть свій список пунктів, які ви б згадали в подальшому розмові з другом.
Склали? А ось наші п’ять ключових моментів ефективного вибачення згідно із запропонованою вище схемою:
- Вибач мене, будь ласка.
- Мені правда шкода! Я не прийшов(ла) на твій день народження вчора ввечері.
- У мене був жахливий день, я був(ла) буквально без сил і просто поїхав(ла) додому спати. Але це анітрохи не виправдовує того, що я не з’явився(лась), навіть не попередивши тебе про це.
- Я можу тільки уявити, як ти був засмучений і розчарований, як тобі було боляче і як ти міг сердитись на мене. Я знаю, як важливо для тебе було це свято і скільки сил ти вклав у його підготовку. Ти, напевно, думав про те, коли ж я з’явлюся, і турбувався, де я. Я сподіваюся, що ти зміг радіти святу, але я відчуваю провину, що моя егоїстична поведінка могла вплинути на твій настрій і свято в цілому. Я шкодую, що як друг не зміг(ла) бути поруч і розділити з тобою свято.
- Я розумію, це може зайняти деякий час, але я сподіваюся, що ти зможеш пробачити мене.
Хоча відверто визнавати свої помилки здається нелегко, це допоможе не тільки налагодити відносини, але і полегшити ваше власне відчуття провини.
Тим не менш слід пам’ятати, що навичка ефективних вибачень і особливо вираз співчуття вимагають практики, і цьому варто вчитися.
Крім того, якщо, вибачаючись, ви будете пам’ятати про те, що ви не ПОВИННІ цього робити, як вас змушували колись у дитинстві, а ХОЧЕТЕ, тому що ви щиро шкодуєте і ви дорожете цими відносинами, вам набагато легше буде підібрати правильні слова для щирих вибачень.