Як важливо вміти схилити співрозмовника на свій бік, зрозуміло всім. Ось тільки далеко не всі це можуть. Зазвичай люди, які намагаються переконати кого-небудь, роблять це досить нав’язливо. І якщо з їх думкою не погоджуються відразу, дратуються і нервують. У підсумку сперечальники розбігаються, залишившись кожен при своїй думці. Це неконструктивний підхід при вирішенні будь-якої проблеми — як побутової, так і виробничої.
Той, хто зацікавлений у позитивному результаті, не кидається з кулаками відстоювати власну точку зору, а використовує деякі психологічні прийоми. Їх можна назвати маніпулятивними. Маніпуляція передбачає психологічний вплив на когось з метою змінити його поведінку або сприйняття за допомогою певної тактики. Зазвичай неспостережлива людина і не здогадується, що нею маніпулюють. Їй здається, що вона приймає рішення з доброї волі, самостійно, не здогадуючись, що до потрібного висновку її підштовхували вмілі дії маніпулятора.
Маніпуляція на перший погляд здається безсумнівним злом. І вона дійсно зло, коли маніпулятор діє в корисливих інтересах, некоректно, неетично, вдається до обману й шантажу. Але бувають і позитивні маніпуляції, які служать благим цілям або відбуваються в обопільних інтересах. Таким чином, маніпуляції — лише інструмент, яким користуються люди. А якими вони будуть, позитивними або негативними, що залежить від того, з якою метою їх використовують. По суті, маніпуляція — це один із способів переконання, до якого люди вдаються досить часто.
Особливості особистості
Щоб схилити людину до своєї точки зору, потрібно з’ясувати особливості її особистості. В залежності від цього і вибирається тактика поведінки у спірному питанні. Класифікацій людських психотипів безліч. Найвідоміша — за темпераментом, але вона не дає розуміння, як поведе себе в суперечці, наприклад, той же флегматик або холерик. Тому в даному випадку правильніше буде віднести свого співрозмовника до однієї з наступних груп:
- люди впевнені, непохитні;
- невпевнені, що коливаються;
- агресивні, нападники;
- пасивні, байдужі.
1. Люди впевнені, непохитні
Отже, чи легко схилити на свою сторону людини незламну? Здавалося б, це неможливо, тому що вона твердо знає, чого хоче, і переконана у правильності своєї думки. Такого співрозмовника добре мати своїм союзником. Але підхід до неї все ж таки можна знайти і в разі, якщо її думка протилежна нашій. Потрібно лише підібрати «правильний ключик»: знайти ахіллесову п’яту» — слабке місце.
Оскільки таку рису характеру, як впевненість, нерідко супроводжує самовпевненість, можна спробувати цим скористатися, щоб переконати свого співрозмовника і схилити його на свою сторону. Справа в тому, що багато хто впевнених в собі людей досить болісно сприймають те, що їх здібності та можливості піддають сумніву. Якщо ми відкрито засумніваємося в силі такої людини, вона буде намагатися всіма силами довести зворотне, і заради цього готова піти на багато чого, в тому числі і змінити свою точку зору.
2. Невпевнені, коливні
Переконати людину нерішучу та невпевнену на перший погляд не становить праці. Але це помилкова думка. «Працювати» з нею складніше, ніж з людиною непохитною. Поведінка нерішучої людини вводить співрозмовника в оману: вона з усім погоджується, киває головою, виражає свою симпатію. І коли співрозмовник відчуває свою перевагу і йому здається, що перемога вже в кишені, вона раптово говорить «ні», відмовляючись від усіх пропозицій під якимись надуманими приводами.
Якщо комусь здається, що на нерішучу людину тільки варто натиснути, як вона тут же погодиться, він глибоко помиляється. Порушення свого особистого простору нерішуча людина сприйме як агресію, замкнеться в собі і буде всіляко уникати настирливого співрозмовника. Наполегливість по відношенню до неї недоречна, її варто приберегти для активних особистостей.
Головна трудність полягає в тому, щоб відразу розпізнати нерішучу людину і діяти за відповідним сценарієм. Якщо ми, розслаблені її з усім згодною поведінкою, в передчутті легкої перемоги одразу викладемо всі свої козирі, нам нічим буде крити тоді, коли вона відмовиться і не захоче приймати нашу точку зору.
Нерішучу людину видають пом’якшувальні і невизначені фрази на кшталт «як би», «лише», «не надто зрозумілий» (замість «незрозумілий»), «не дуже хороший» (замість «поганий»), «вдалося отримати» (замість «отримав») і т. п. Крім того, насторожити має і те, що наш співрозмовник надто легко і швидко погоджується з нашою позицією.
Схилити нерішучу людину на свою сторону можна, спочатку продемонструвавши власну нерішучість і попросивши у неї допомоги або поради. Нехай вона разговорится і висловить свою точку зору, а в ході бесіди своїми аргументами можна підкоригувати її так, що співрозмовник прийме нашу думку за свою.
3. Агресивні, нападники
Агресивно налаштованого співбесідника теж можна переконати. Правда, не завжди агресія виражається відкрито. Прихованого агресора розпізнають по кистях рук, стиснутих в кулак, або руками, закладеними за спину. Він може зчепити руки і нервово почухувати долоні великим пальцем.
Агресор розуміє тільки силу, тому не потрібно йому підставлятися і показувати свої слабкі сторони, виявляти сумнів і невпевненість. Слід діяти енергійно і наполегливо.
При розмові з агресивно налаштованою людиною не варто відводити погляд. Дивитися найкраще в одну точку над переніссям. Захиститися від негативної енергії, що виходить від агресора, і не потрапити під його вплив можна за допомогою візуалізації, подумки уявивши себе знаходячимся всередині неприступної фортеці або відгородившись від нього дзеркалом.
Відчувши в іншій людині силу характеру, агресор може визнати її правоту.
4. Пасивні, байдужі
І ще один типаж — людина байдужа. Тема бесіди не зачіпає її інтересів, тому їй все одно, чию сторону прийняти. І тут великі шанси зробити її своїм союзником, не витрачаючи багато душевних сил і енергії. Це станеться у випадку, якщо ми назвемо їй вигоди, які вона отримає, прийнявши нашу сторону. Можливо, вона зробить це просто тому, що захоче, щоб ми скоріше залишили її в спокої.
Поради
Таким чином, кожен людський типаж має потребу в особливому підході, який і має забезпечити успіх у залученні співрозмовника на свій бік. Крім того, люди охоче підтримують думку тих людей, які їм імпонують. І тут буде корисно попрацювати над своїми комунікативними навичками і особистою чарівністю та харизмою.
Простіше схилити людей на свою сторону буде тому, хто зможе встановити зі своєю аудиторією контакт на особистісному рівні, розповість про себе, свої плани і покаже, що йому можна довіряти. Тому, хто не зробить цього, не допоможуть і переконливі аргументи.
Говорити з тими, кого необхідно переконати в своїй правоті, потрібно зрозуміло і дохідливо. Людину, яка погано розбирається в темі, легко «розкусять», і у неї не буде жодних шансів перемогти в суперечці. Не буде їх і в того, хто говорить нещиро, бреше і намагається маніпулювати чужою думкою в корисливих цілях.
Щирість, сердечність душевність підкуповують і здатні робити чудеса, в тому числі і переконати погодитися з чужою точкою зору.
Щоб схилити людину на свою сторону, потрібно проявити свої здібності активного слухача. Не можна лізти напролом, нав’язуючи їй свою точку зору, попередньо не вислухавши її аргументи. Далі ми можемо вносити свої корективи, які допоможуть переконати її прийняти нашу думку. Їй легше це зробити, коли вона побачить, як ми шанобливо поставилися до її точки зору.
Однак перемога далеко не завжди буває швидкою, тому не потрібно боятися відступити, давши співрозмовнику час на аналіз нашої позиції. Своїм нетерпінням ми можемо лише відштовхнути можливого майбутнього союзника.
Не слід забувати і про те, що в науці переконання велика роль відводиться мові тіла: жестам, міміці, інтонації. Посмішка, доброзичливі інтонації, візуальний контакт, відкриті пози, міцне рукостискання розташовують до себе і допомагають завоювати довіру. Те ж саме можна сказати і про звернення до співрозмовника по імені. «Звук власного імені для людини — самий солодкий звук», писав Дейл Карнегі.