Ямайка є острівним королівством у басейні Карибського моря і входить до складу Британської співдружності. Це екзотична країна, яка приваблює неповторною культурою і дивовижної краси пейзажами. На північному заході розташовані територіальні води Куби, на сході – Гаїті, на півдні – Колумбії. Якщо і є на Землі місця, де не ступала нога людини, то вони знаходяться саме на Ямайці. Умиротворення, єднання з природою, поєднання шуму хвиль і ненав’язливих музичних ритмів – все це гарантує чудовий відпочинок.
З заходу на схід держава має протяжність території 225 км, а з півночі на південь – від 35 до 82 км, при цьому загальна площа становить 10991 км2. Ямайка ділиться на три графства: Корнуолл, Middlesex і Суррей, а ті, у свою чергу – на парафії (округа). Згідно з останніми даними, чисельність населення складає 2,8 млн осіб.
Фактичним правителем є британський монарх (в даний час це Єлизавета II). Під час відсутності королеви владу в країні представляє генерал-губернатор.
Основний дохід приносить сфера послуг, у тому числі й туризм. Це не дивно: острів приваблює унікальними природними багатствами, а також неповторною ямайською культурою, в якій змішалися африканські, британські і карибські ноти. Саме тут виник музичний стиль реггі і широко як ніде більше поширилося релігійний рух – растафаріантсво і виникла на його основі субкультура раста.
Клімат на Ямайці тропічний мусонний. Відповідно, взимку і влітку температура практично однакова – на узбережжі від 24 °C до 35 °C, а в гірських районах від 17 до 27 °C. Завдяки морському бризу спека переноситься легко. Вода прогрівається до 24 °C…26 °C вище нуля. З травня по жовтень триває сезон дощів, в цей період можливі урагани. Оптимальний час для відвідування Ямайки – зима.
Південний берег Ямайки сильно порізаний, має хороші гавані, що служили свого часу притулком для піратів, але облямований рифами. Північний берег острова скелястий, в центральній його частині розташована вузька смуга пляжів — так звана Ямайська рів’єра. Більшу частину території Ямайки займає горбисте вапнякове плато, на сході острова піднімаються гори Блакитні гори (Блу-Маунтинс) висотою до 2256 м. Уздовж південного та західного узбережжя розкинулися великі низовинні рівнини. Ямайка відрізняється великою сейсмічною активністю. Землетруси тут не рідкість. Два землетруси, що в 1692 і 1907 роках, були катастрофічними. У 1692 році була повністю зруйнована стара столиця Ямайки — Порт-Ройял і вцілілі жителі переселилися в сусідній Кінгстон. Але в 1907 році і нову столицю — Кінгстон — спіткала та ж доля. Щоправда, згодом місто було відбудовано заново.
На Ямайці безліч річок, що беруть початок на схилах гір і пагорбів. Найбільша з них – Ріо-Гранде довжиною близько 100 км, починається у гори Подінемо в центральній частині Ямайки і впадає в Карибське море на півдні острова, поблизу мису Портленд. Річки Ямайки використовуються для рафтингу.
Головне природне багатство Ямайка — боксити. За їх запасами ця невелика країна займає п’яте місце в світі. Всього на Ямайці знаходиться понад 100 родовищ, найбільше з них — Уильямсфілд в центральній частині острова. Бокситова промисловість є основною галуззю національної економіки.
Про існування острова з багатою природою, населеного індіанцями аравако, цивілізоване суспільство дізналося в 1494 році завдяки Христофору Колумбу. Спочатку Ямайку планували назвати на честь королівської пари Фердинанда і Ізабелли, однак ідея не прижилася, і все непомітно повернулися до тубільного варіанту – Хаймака, що означає «земля джерел».
В результаті агресивної політики колонізаторів практично все місцеве населення, яке використовується в якості дешевої робочої сили, вимерло. Причиною стали хвороби, привезені іспанцями, і непосильна праця. Щоб не знижувати темпи виробництва цукрового очерету, на острів почали завозити рабів з Африки.
У 1655 році владу над островом захопили англійці. Незабаром Ямайка стала головним центром піратства, а Порт-Ройял – його гаванню, оскільки сюди перебралися флібустьєри з Тортуги. У 1692 році місто, яке до того моменту зажило славу самого розпусного куточка на планеті, було зруйновано в результаті землетрусу.
У 17-18 ст. Ямайка була найбільшим виробником цукру, однак важкі умови праці рабів змушували бунтувати. В результаті на острові утворилася велика громада селян-невільників – марун, які першими домоглися автономії. У 19 столітті повстання почастішали і стали більш масовими, в результаті в 1838 році рабство було скасовано. Економіка Ямайки похитнулася, однак ситуацію виправили американські інвестиції.
На початку 20 століття на Ямайці почали з’являтися перші профспілки, а потім і партії. Під час Другої світової війни на острові базувалася база США. Після її закінчення пройшла хвиля страйків, які змусили британський уряд надати в 1959 році острову внутрішнє самоврядування, а в 1962 р. – незалежність у складі Британської Співдружності.
Населення Ямайки становить майже 3 млн жителів, з них 78% живе в містах. Найбільш заселені прибережні райони острова. Негрів серед ямайців — понад 75%, решта — мулати різних ступенів змішування. У рабовласницькі часи змішане ямайське населення поділялося на кілька груп, залежно від частки негритянської крові: мулати — нащадки білого батька і матері–негритянки, квартерони — з 1/4 негритянської крові, мусто — з 1/8, мустеффино — з 1/16 (нащадки останніх від шлюбу або зв’язку з білими вже вважалися білими за законом). Ямайці зайняті переважно в сільському господарстві, добувній промисловості, торгівлі та сфері обслуговування, причому більша частина зайнятих у сфері обслуговування і торгівлі тією чи іншою мірою пов’язана з туристичним бізнесом. Добробут жителів Ямайки багато в чому залежить від припливу туристів.
Крім ямайців, на острові живе також значна кількість вихідців з Індії і Китаю. Індійці та китайці є нащадками робітників, яких в середині XIX століття, після скасування рабовласництва, наймали за контрактом для роботи на плантаціях. В даний час велика частина індійців займається сільським господарством і живе в селах на заході острова; чимало вихідців з Індії і в столиці. Китайці в основному промишляють дрібною торгівлею, майже всі вони живуть у великих містах — Кінгстоні та злившемуся з ним Сент-Эндрью. У містах живе також невелике число англійців, кубинців, американців і німців.
Масова еміграція ямайців як результат обезземелення селян почалася ще в кінці минулого століття. Ямайські негри становили значну частину робочої сили на будівництві Панамського каналу, на бананових плантаціях країн Центральної Америки, на цукрових плантаціях Куби і США. Ще більше посилився потік емігрантів після Другої світової війни. В цей період вони їхали переважно у Великобританії, а після 1962 року (коли у Великобританії було прийнято жорстке імміграційне законодавство) — у Канаду і США. В даний час майже третя частина всіх ямайців живе за кордоном, головним чином у Великобританії, США, Нікарагуа і Коста-Ріці.
Державна мова Ямайки — англійська. Однак розмовний діалект ямайців має мало спільного з літературною англійською мовою. У ньому чимало слів з різних африканських мов і він дуже далекий від англійської вимови. Тому ямайський діалект іноді вважають особливою креольським мовою. Китайці та індійці також широко користуються ямайським діалектом англійської мови, але в побуті вживають і свої рідні мови.
За релігійною приналежностюі велика частина населення Ямайки — протестанти, є також невелика кількість католиків. Серед частини населення поширені і деякі африканські культи, наприклад культ обиа.
В мистецтві і архітектурі Ямайки вплив європейської, головним чином англійської, культури поєднується з традиціями африканських народів. Від 17-18 століть збереглися одноповерхові кам’яні і цегляні будівлі (в основному в колишній столиці Спаніш-Тауні). З середини 19 століття переважали двоповерхові дерев’яні будинки з верандами і залізними прикрасами – так звана архітектура колоніального стилю. У 20 столітті будувалися будівлі сучасного типу (Університет Вест-Індії поблизу Кінгстона, готелі).
Традиційні народні ремесла ямайців багато в чому зберегли дух африканської культури. Ямайці займаються в основному різьбою по дереву та обробкою металів, роблять і ювелірні вироби. Африканські народні традиції особливо сильно відчуваються в ямайських дерев’яних різьблених фігурках.
