Що таке закон Мерфі? Закон Мерфі є, по суті, кілька жартівливим філософським принципом, формулювання якого виглядає так: якщо існує ймовірність того, що якась неприємна подія може відбутися, то вона неодмінно станеться.
Як раз аналогом цього принципу і є закон підлості, а також, так званий, «генеральський ефект», про який нижче ми теж скажемо кілька слів. Нерідко до цієї ж категорії приписується «закон бутерброда», котрий свідчить про те, що, якщо бутерброду судилося впасти, то він обов’язково впаде маслом вниз.
Творцем принципу Мерфі вважається американський інженер Лабораторії реактивного руху, який служив у 1949 році на авіабазі Едвардс, на ім’я Едвард А. Мерфі. Хоча, є й інші подібні принципом Мерфі вирази, які описувалися в історії набагато раніше. У теперішній же час є безліч формулювань закону Мерфі, велика частина з яких знайшла своє застосування в комедійних сюжетах.
Як з’явився закон Мерфі?
На вказаній нами вище авіабазі Едвардс (Каліфорнія, США) в 1949 році проводилися дослідження причин аварій повітряних суден. Едвард Мерфі в той час займав посаду інженера і працював над проектом ВВС MX 981. Цей проект був спрямований на те, щоб визначити максимальне перевантаження, яке взагалі може витримати організм людини. Під час оцінки роботи однієї з лабораторій Мерфі сказав, що якщо є можливість виконати якусь роботу неправильним способом, то співробітники лабораторії виконають роботу саме так і ніяк інакше.
Згідно з легендою, вислів: «Якщо існують два способи зробити що-небудь, один з яких веде до катастрофи, то хтось обере саме цей спосіб» було вимовлено Мерфі саме тоді, коли працюючий двигун літака став обертати лопаті в невірному напрямку. Пізніше було виявлено, що техніки встановили елементи механізму не так, як потрібно, а задом наперед.
Надалі голова проекту – якийсь чоловік на прізвище Ніколс – навів систематичні неполадки під час проекту до спільного знаменника, назвавши їх «законом Мерфі». Ще пізніше, під час однієї з прес-конференцій, полковник ВПС США, який її проводив, сказав, що все, що було досягнуто в галузі забезпечення безпеки польотів, стало підсумком подолання закону Мерфі.
Так вираз «закон Мерфі» вперше стало надбанням громадськості, потрапивши в пресу. Протягом декількох наступних місяців новий принцип почали активно застосовувати в промисловій рекламі і в житті взагалі.
Наслідки закону Мерфі
Наслідки закону Мерфі варті окремої уваги з тієї простої причини, що ним, навіть, була присвячена ціла книга під назвою «Закон Мерфі», автором якої став Артур Блох. Причому, наводимі у книзі наслідки закону Мерфі були досить-таки гумористичні. Нижче ми пропонуємо вам ознайомитися з деякими з них. Але перш важливо відзначити, що перші п’ять наслідків, поряд з самим законом Мерфі, були сформульовані з позиції теорії ймовірностей.
Отже, наслідки:
- Перший наслідок: «Все не так просто, як здається на перший погляд».
- Другий наслідок: «Для будь-якої роботи потрібно набагато більше часу, ніж ми думаємо».
- Третій наслідок: «З усієї кількості ймовірних неприємностей станеться саме та, яка завдасть максимальний збиток».
- Четвертий наслідок: «Якщо усунені чотири причини ймовірних неприємностей, неодмінно з’явиться п’ята причина».
- П’ятий наслідок: «Події, які надані самі собі, будуть розвиватися від поганого до найгіршого».
- Шостий наслідок: «Як тільки ви приступаєте до виконання якої-небудь роботи, обов’язково з’являється інша, яку потрібно виконати ще раніше».
- Сьомий наслідок: «Будь-яке рішення однієї проблеми є причиною появи нових проблем».
Представлені наслідки насправді досить іронічні і викликають усмішку. При бажанні, ви можете ознайомитися і з іншої цікавою і не менш гумористичною інформацією, що стосується закону Мерфі в книзі Артура Блоха, знайти яку можна на просторах Інтернету.
Тепер же, як і було обіцяно, скажемо кілька слів про «Генеральський ефект».
Генеральський ефект
Як правило, «Генеральський ефект», формулюється приблизно так: «Якщо тестування системи, налаштованої і працюючої бездоганно, проводяться безпосередньо перед замовником, вона обов’язково дасть збій».
«Генеральський ефект» має, крім цього, і кілька інших назв. Його часто називають «Ефектом присутності», «Візит-ефектом», «Ефект демонстрації» та іншими іменами.
Суть даного ефекту полягає в тому, що демонстрація чого-небудь при відсутності глядачів відбувається без проблем і відхилень, а як тільки глядачі з’являються, така демонстрація стає неможлива. Цікаво також і те, що, чим більше зацікавлений демонстратор в успіху свого заходу, тим серйознішими будуть проблеми і відхилення під час його проведення.
Під час СРСР представлений ефект часто називали «Ефектом телемайстра». І дуже цікава історія його походження: поломка телевізора була великою проблемою для тих, у кого в будинку він був. Поява телемайстра було важливою подією, якої дуже довго чекали. Чекати його можна було аж до декількох тижнів. І протягом усього цього часу поломка телевізора систематично давала про себе знати. Але варто було тільки телемайстрові з’явитися в будинку, як телевізор з невідомої нікому причини починав справно працювати, а несправності зникали самі собою, і показати їх телемайстрові вже не представлялося можливим. Телемайстер тільки розводив руками, осудливо хитав головою і йшов геть. Але після його відходу несправності телевізора починали проявлятися з новою силою. Пояснити цього так ніхто і не зміг.
Аналогічний ефект відомий також і у фізиці – він називається «Ефектом Паулі». Суть цього ефекту полягає в тому, що як тільки в приміщення входив фізик-теоретик Вольфганг Паулі, будь-яке обладнання переставало працювати, причому, навіть в тих ситуаціях, коли фізик не відчував ніякої зацікавленості в його роботі.
Ну, що тут можна сказати?! Життя сповнене непояснених явищ.
А в якості висновку ми наводимо декілька цікавих законів і правил, з якими вам неодмінно захочеться познайомитися (якщо, звичайно, ви не цікавилися ними раніше):
- Принцип Пітера Лоуренса – свідчить про те, що будь-який працівник, що працює в ієрархічній системі, піднімається в ній до того рівня, коли вже буде некомпетентний;
- Закон Старджона – свідчить про те, що ніколи і ніщо не можна вважати абсолютно правильним;
- Закон Паркінсона – свідчить про те, що робота завжди буде заповнювати той час, який для неї виділено;
- Принцип Парето – свідчить про те, що 20% дій забезпечують 80% результату, а 80% – лише 20% результату;
- Бритва Хенлона – принцип, який свідчить про те, що ніколи не слід пояснювати злим умислом те, що може бути пояснено дурістю.
